13 грудня – день Андрія Первозванного: народні прикмети та традиції

13 грудня Церква традиційно вшановує пам’ять одного з апостолів Ісуса Христа — Андрія Первозванного. Читайте в матеріалі, які народні прикмети існували в наших предків і яких традицій дотримуються віряни.

Щороку 13 грудня віряни моляться святому Андрію Первозванному. В народі цей день також називають “Андрія” або “Андріїв день”.

Хто такий Андрій Первозванний

Святий апостол Андрій був рибалкою, народився у сім’ї Йони з Віфсаїди (Галілея). В Євангелії можна знайти твердження, що він також був молодшим братом апостола Петра. Коли явився Хреститель, святий пророк, Предтеча Ісус Христос, саме Андрій, Іоанн та Петро стали його першими і найближчими учнями, пишуть Версії з посиланням на ТСН.

Господь покликав Іоанна та Андрія за собою, говорячи: “Підіть і побачите”. Андрій першим з великою радістю пішов за Ісусом Христом, за що отримав ім’я Первозванний. Він перебував з Сином Божим протягом всього періоду його служіння, а після того, як Спаситель воскрес, апостол Андрій з іншими учнями зустрівся з Ним та був присутній на Єлеонській горі, де побачив, як Господь піднісся на Небо.

Після того, як Святий дух зійшов на людей, апостоли кинули жереб, куди кожному з них вирушати і нести Слово Боже. Апостолу Андрію дісталися ті країни, які розташовані вздовж узбережжя Чорного моря, зокрема північна частина Балканського півострова. Апостол, проповідуючи Євангеліє, відвідав Віфінію (Мала Азія), Македонію, Фракію, Скіфію, тобто саме ті землі, де пізніше утворилася Україна. Існують навіть перекази, які свідчать, що Андрій піднявся на північ і дійшов до того місця, де зараз розташований Київ. Він благословив ці землі та передбачив, що в майбутньому його мешканці приймуть християнську віру. Саме тому слов’яни здавна вважали Андрія Первозванного своїм покровителем.

Свято Андрія: які традиції існують

Хоч апостол Андрій є християнським святим, однак традиції святкування 13 грудня, коли віряни вшановують його пам’ять, мають дохристиянський характер: заклинання, ворожіння на майбутнє. В давні часи цей день носив назву “Калита”. Вважалося це свято суто парубоцьким, тому в Андріївську ніч (у ніч проти Андрія) хлопцям дозволяли бешкетувати, робити різні збитки. Дівчата ж збиралися і ворожили на долю.

Давно мрієш про нову машину?
Завітай в SDetailing – і забирай свою наче з салону.
Ми пропонуємо:
Полірування авто
Полірування фар
Полірування декоративних вставок салону(демонтаж-монтаж)
Полірування колісних дисків
Хімчистка салону
Поклейка вінілових та антигравійних плівок
Часткове полірування кузова(полірування царапин)
Антихром

Займайтеся своїм життям, а не своїм авто👌🏻
Телефон для запису,та консультації:
📱 0(95) 93 91 304
📱 0 (73) 206 24 37

Згідно з традиціями наших предків, 12 грудня, коли починало сутеніти, хлопці і дівчата збиралися разом в одній хаті, щоб розпочати “Андріївські гуляння”. Дівчата готували святкову вечерю з тих продуктів, які самі принесли. Після заходу сонця підходили парубки з цукерками і наливками. Спочатку розповідалися цікаві історії, хлопці та дівчата жартували. Опівночі дівчата залишалися ворожити, а парубки йшли розважатися.

Головна гра вечора називалася “Калита”. Саме таку назву носив обрядовий корж, який готувався з білого борошна. Тісто дівчата місили по черзі: від старшої до молодшої. Корж був солодким, з медом, а зверху його обов’язково оздоблювали родзинками або сухими вишнями. Посередині обов’язково була дірка, через яку протягували стрічку. Потім корж високо підвішували посередині хати. Хлопці у стрибку повинні були дістати корж зубами і відкусити шматок.

Біля калити обов’язково стояв вартовий, якого називали “Пан Калитинський” — ним був жартівливлий парубок, який і запрошував інших кусати корж. Кожен учасник повинен був взяти між ноги товсту гілку, імітуючи сидіння верхи на коні. А вартовий в той час повинен був розсмішити хлопця і смикати за один кінець стрічки, щоб не дати відкусити шматок від калити.