6 січня – день народження Василя Стуса: 10 фактів про поета та 5 його принципів життя

6 січня 2021 року виповнилося б 83 роки Василю Стусу – людині, яка стала символом Українського Опору другої половини ХХ століття, ключовою фігурою духовного життя епохи, письменника, правозахисника, борця.

Василь Стус – український поет, перекладач, прозаїк, літературознавець, правозахисник. Один з найактивніших представників українського культурного руху шістдесятників. Лауреат Державної премії ім. Шевченко, Герой України, пише Рубрика.

10 фактів з життя Василя Стуса

1. Народився Василь Стус 6 січня 1938 року в селянській родині й був четвертою дитиною в сім’ї. Згодом поступив на історико-літературний факультет педагогічного інституту міста Сталіно (нині – Донецьк), який закінчив з червоним дипломом.

2. Василь Стус вчителював. Викладав українську мову й літературу. Спочатку три місяці працював в селі Таужне Кіровоградської області, згодом у середній школі № 23 м. Горлівки. Проте, це не єдине поле діяльності дисидента – був підземним плитовим в шахті “Октябрська”, літературним редактором газети “Социалистический Донбасс” (1963 рік) також заробляв на життя, працюючи у Центральному державному історичному архіві, згодом — на шахті, залізниці, на будівництві, в котельні, в метро. З 1966—72 — старший інженер у конструкторському бюро Міністерства промисловості будматеріалів УРСР.

3. Під час служби в армії відкрив для себе німецьких поетів Ґете і Рільке й переклав близько сотні їх віршів. Ці переклади було згодом конфісковано і втрачено.

4. Зрештою вступив до аспірантури Інституту літератури Академії наук УРСР ім. Тараса Шевченка у Києві із спеціальності “Теорія літератури”. За час перебування в аспірантурі підготував і здав до видавництва першу збірку творів “Круговерть”, написав низку літературно-критичних статей, надрукував кілька перекладів із Ґете, Рільке, Лорки. Належав до Клубу творчої молоді, який очолював Лесь Танюк.

5. На прем’єрі фільму “Тіні забутих предків” 4 вересня 1965 року Василь Стус піднявся з місця й крикнув: “Хто проти арештів невинних людей — встаньте!”. Після цього довелося розстатися з аспірантурою і першу свою книгу “Зимові дерева” опублікувати за кордоном. І тут почалося — арешти, попередження.

6. З моменту виступу у кінотеатрі за ним й слідкували агенти КДБ, він часто їздив з друзями в подорожі, в ці роки він й знайшов свою кохану. 1965 одружився з Валентиною Василівною Попелюх. 15 листопада 1966 у них народився син — нині літературознавець, дослідник творчості батька Дмитро Стус.

7. Пропозицію Стуса опублікувати 1965 свою першу збірку віршів “Круговерть” відхилило видавництво. Незважаючи на позитивні відгуки рецензентів, було відхилено і його другу збірку — “Зимові дерева”. Однак її опублікували в самвидаві. У 1970 книжка віршів поета “Веселий цвинтар” потрапила до Бельгії і була видана в Брюсселі.

8. 12 січня 1972 року — перший арешт; впродовж майже 9 місяців поет перебував у слідчому ізоляторі. Саме тоді було створено збірку “Час творчості”. На початку вересня 1972 київський обласний суд звинуватив його в “антирадянській агітації й пропаганді” та засудив до 5 років позбавлення волі і 3 років заслання. Покарання відбував у мордовських і магаданських таборах. По закінченню строку, поета вислали в Матросове Магаданської області, де він працював до 1979 на золотих копальнях. З ув’язнення звернувся із заявою до Верховної Ради СРСР з відмовою від громадянства: “…мати радянське громадянство є неможливою для мене річчю. Бути радянським громадянином — значить бути рабом…”. У травні 1980 був знову заарештований, визнаний особливо небезпечним рецидивістом і у вересні засуджений на 10 років примусових робіт і 5 років заслання.

9. 1978 року поета прийнято до PEN-клубу.

10. Табірними наглядачами знищено збірку з приблизно 300 віршів Стуса. На знак протесту проти жорстокого поводження табірної адміністрації з політв’язнями він кілька разів оголошував голодування. У січні 1983 року за передачу на волю зошита з віршами на рік був кинутий у камеру-одиночку. 28 серпня 1985 року Стуса відправили до карцеру за те, що читаючи книгу в камері, він сперся ліктем на нари (хоча це й не порушення режиму; офіційна причина, за свідченням співв’язнів поета, була наклепом). На знак протесту він оголосив безстрокове сухе голодування. Помер в ніч з 3 на 4 вересня, можливо, від переохолодження. За офіційними даними причина смерті — зупинка серця.

26 листопада 2005 Стусу посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена Держави.

За свої недовгі 47 років життя борець за Україну виніс багато випробувань. Своєю мудрістю в листах з тюрми поет ділився з сином Дмитром. Пропонуємо вам кілька настанов Василя Стуса, які він дав своїй дитині.

5 життєвих принципів Стуса

1. Характер – це головне

Коли Ти матимеш свій характер — щоб був по Тобі і щоб був міцний, то буде найважливіше — за всякі там університети. Бо характер — це фундамент для майбутньої будівлі. Коли він міцний, то на ньому можна зводити хмарочоси, він витримає будь-яке навантаження. Людський характер, правда, на відміну од будівлі, виробляється чи не на все життя. Кожен великий іспит життьовий показує, чого вартий підмурок. Він може зруйнуватися — коли слабкий (орли стають свиньми), може підруйнуватися, а може не тільки витримати все, а ще й зміцніти. Як на мене, люди зі своїм характером без вищої освіти кращі за людей із ромбом, але без характеру.

2. Безхребетні досягають успіху легше, але живуть нецікаво

Мені подобаються люди, що, як кажуть, “пруть буром”, тобто, мають свій норов. Ці люди — нещасливі в житті, зазнають усіляких страждань (щасливі — здебільшого безхребетні, ті, що, як покірне телятко, дві матки ссуть). У житті доводиться обирати: або цікаву муку або нецікаве щастя.

3. Бути собою

Буває часто: людина знає бозна-скільки, але розмовляти з нею вкрай нудно, бо вона нічого не тямить розповісти цікаво: в неї нема свого стержня, хребта, до якого кріпиться вся кісткова система. Тобто, така людина не має самої себе (все інше — телевізор, машину, дачу, штани, професію — має!). Це гарба сіна, сяк-так наваленого на купу, під якою пищить, як руда миша, квола натурочка маминого мазунчика — хай навіть і з сивим волоссям на голові. Це — вкрай безнадійний варіант людського існування, бо тут уже ніхто не порятує — коли немає самого себе. А коли людина має себе, свій хребет, свій центр, свою основу, свою гравітацію, сказати б, тоді все падає на свої місця — і людина схожа на Ейфелеву чи Останкінську башту, а не на гарбу сіна.

Хочу, щоб Ти був схожий на башту, а не на гарбу сіна.

4. Вести щоденник

Я вже Тобі радив, сину — вести щоденник? Веди його. Це виробляє стиль, спонукує до глибшого думання. Нехай це буде щоденник Твоїх почувань, емоцій, думок. У ньому Ти ніби стаєш жити в двох особах: той — що живе, і той, що спостерігає за собою. Ніби існуєш у двох проекціях. Це ніби перше збагнення Вічності, таємниче циганське дзеркало, яке ворожить, нічого ясно не кажучи, а тільки натякаючи (знаєш мову ворожок?).

5. Остерігатись телевізора і не дивитись поганих фільмів

Погані фільми дивитися — шкідливо, як і погані читати книги. Вони зменшують, а не збільшують читача. Краще вже — кудись у парк, ліс, на озеро, в концерт. Бійся телевізора, подивляйся тільки справжній мінімум. Є такі хвороби, які непомітно посідають людину. Одна з них — любов до телепередач.

20 книг, які радив прочитати Стус

Список книг, які радив Василь Стус прочитати своєму сину:

1. Вірші Бориса Пастернака (цитата: “Це — геній. Вчи його вірші напам’ять, повторюй про себе — під кожен настрій, аби розжувати, розчовпати, що це геній. Який він майстер — душі!”)
2. Поезія Гете
3. Поезія Рільке
4. Л.Толстой “Дитинство. Отроцтво, Юність”
5. Селінджер “Над пропастью во ржи”
6. Оповідання В.Распутіна
7. І.Еренбург “Люди, роки, життя”
8. “Іудейська війна “Ліона Фейхтвангера” (це три великі прецікаві романи)
9. Іван Франко (вірші, велику прозу, поеми, особливо — “Мойсей”, “Похорон”)
10. Леся Українка (драми)
11. Альбера Камю “Сторонній” і оповідання-нариси
12.  Біблія
13. Коран
14. Драми Шекспіра
15. Достоєвського (насамперед “Ідіот”, “Брати Карамазови”, “Біси”)
16. Драми Г.Ібсена і Теннессі Уїльямса
17. Японська проза (Кобо Абе, Ясунарі Кавабату, Кендзабуро Ое, Акутагаву Рюноске)
18. Роботи філософів-стоїків Монтеня, Боссюе
19. Р.Коуэн “Історія життя”
20. Дж. Силк “Великий вибух”