“Під страхом смерті я не опиралася — він робив, що хотів”. Франківчанка, яка пережила зґвалтування, боїться, що справу замнуть

До редакції звернулася по допомогу франківська художниця Олена Васильців (прізвище змінене з етичних міркувань). В ніч на 13 липня у Делятині її зґвалтував місцевий мешканець Петро (а його прізвища у ЗМІ поки що вказувати не можна, на жаль) .

Олена написала заяву до поліції, але боїться, що справу замнуть. Каже, у поліції намагалися залишити її з ґвалтівником наодинці — аби той з нею домовився, пише “Репортер”.

Місцевий лабух

Розмовляємо з Оленою в редакції. Говорить тихо, імені ґвалтівника воліє взагалі не називати — каже «він». Розповідає, що познайомилася з ним під час автостопу до Ланчина, де з групою художників мала розмальовувати церкву.

Олена за фахом художниця — розмальовує стіни у Франківську та інших містах. Автостопом подорожує з другого курсу університету.

Найбільше часу проводжу в горах. Терпіти не можу сидіти на одному місці, багато подорожую, — говорить Олена. — Автостоп – мій головний засіб пересування в Україні та за її межами — і навіть натяків на інциденти не було. Люди мене приймали, як власну доньку. Мені вдавалося вибиратися з таких віддалених місць, де, здавалося б, взагалі ніхто й нічого не їде. Досвід показує, що більша глибинка, тим доброзичливіші люди.

Каже, вирішила їхати до Ланчина через ніч, бо хотіла до вихідних дістатися церкви, щоб одразу взятися до роботи. Вийшла з хати пізно ввечері після насиченого робочого тижня — щоб встигнути скоріше закінчити об’єкт.

До цього довгий час не висипалася — доводилося малювати з восьмої ранку до восьмої вечора, інколи й пізніше, — розповідає Олена. — Кілька ночей поспіль лягала на світанку, тож була виснажена. Вирішила, якщо в мене і так змістився графік, то я за цю ніч якраз зможу доїхати — якби знову під ранок лягла, то вже би не встигла дістатися до церкви вчасно.

Планувала доїхати хоча б до Делятина, а звідти — електричкою чи теж автостопом. Дісталася Надвірної, там спинила автівку — чоловік їхав на Делятин, назвався Петром.

Ми дорогою познайомилися, спілкувалися. Я розповідала про себе, він казав, що має дружину і дітей, — каже Олена. — То вже була ніч, я була втомлена і він запропонував, що вирішить свої дрібні справи в Делятині й підвезе на Ланчин.

Розповідає, що водій говорив компліменти, питав чи Олена незаміжня. Але вона це сприймала як звичайну розмову, жодного флірту. Питала натомість про його дружину, дітей.

Дорогою попросила показати залізничний вокзал на випадок, якщо вирішить все ж пересісти на електричку, питала про красиві місця. В Делятині Петро ще заїхав у кілька місць у своїх справах. Біля місцевого магазину, від якого мав ключі, запропонував кави — Олена погодилася. Каже, була сонна, «відключалася». У магазині Петро ще й зіграв на синтезаторі, аби показати, що він — професійний весільний лабух.

Я кілька разів перепитала, чи довезе мене до Ланчина — він підтвердив. Потім на розвилці на Ланчин сказала, що тут виходжу, а він вкотре наголосив, що довезе, — згадує Олена. — Коли доїхали до перевалу, де літають дельтапланеристи, він каже: «Ти питала про гарні місця — це одне з них» — і заїжджає на поле. Зупинив машину, я вийшла трохи з обережністю, але ще нічого не підозрювала. Подивилися на краєвид, зорі. Я ще питала, чи він возить туди своїх дітей, — сказав, що возить. Він виглядав наче адекватним, тому сіла знову до нього в машину.

Він може повторити

Трохи далі водій знову зупинився, подивились на ще один краєвид. Коли почали виїжджати з того поля, він зупинився знову. В цей момент Олена подумала, що варто було б вискочити — тільки почала підбирати речі, як той звернувся: «Олена, не відмов мені». Вона відмовила, сказала, що вже все пояснила і таким не займається. Він заблокував двері та почав її бити.

Я була така втомлена, що навіть кава, яку ми пили в магазині, нічого мені не дала. Відчула слабкість. Спершу намагалася відбиватися, відштовхувати його. Але він своєю масою мене придушив, і я зрозуміла, що може вбити мене за кілька секунд. Під страхом смерті він далі робив, що хотів. І я вже не опиралася — боялася, що він мене вб’є, — каже Олена.

Після скоєного Петро завіз її до Ланчина. Дорогою навіть дорікав Олені, що це її вина. Розповідає, що в Ланчині пішла на річку, аби помитися, що змогла — випрала. Там і відключилася. Коли прийшла до церкви, художники вже працювали. Спробувала взятися до роботи, але була дуже виснажена…

Я навіть додому не хотіла повертатися. Просто сиділа поряд з другом, який малював, але нічого не розповідала. Я відчувала вину, що спричинила це своїми діями, нічним автостопом. Сподівалася це якось забути, — говорить Олена.

Звернутися до поліції її переконав один із друзів. Каже, коли зізналася в тому, що трапилося, друг наполіг — треба йти до найближчого відділку.

Коли він мене ґвалтував, я навіть запитувала його, чи він не переживає, що й з його жінкою і дітьми хтось таке робитиме. А він відповідав «Мені все рівно» на все, що б я не казала, — каже Олена. — Вже після зґвалтування заявив мені: «Якщо вони десь пізно йтимуть, то з ними теж таке зроблять, в цьому світі ніхто не застрахований»… І це найбільше, що мене зачепило. Я найбільше переживала, що він може це повторити, бо робив це без страху, розуміючи, що саме він робить. Я казала, що зґвалтування — це кримінал, а він відповідав: “Мені все рівно”.

Не йдеш на діалог?

Ввечері 16 липня Олена таки звернулася до Надвірнянського відділку поліції. Каже, спершу її прийняли добре, вона відчула себе захищеною. Наступного дня Петра знайшли і викликали Олену на впізнання, попросили, щоб вона підтвердила свої слова і заяву.

Він одразу скочив до мене зі словами «Покажи, на моїй шиї, як я тебе душив», — згадує дівчина. — Він стверджував, що все було добровільно. Коли добровільно? Коли заблокував двері машини, бив мене, душив і погрожував?.

Олена розповідає, що з кімнати вийшла, але за хвилину-дві її закликали знову, не пояснили, що відбувається і для чого. При цьому працівник поліції намагався вийти і залишити її наодинці з ґвалтівником. А Петро ще й вказував поліціянтові: «Вийди, ми поговоримо».

Той двічі намагався вийти, і двічі я його затримувала. А він ще намагався мені вказувати, аби я сіла на диван поговорити, — каже Олена. — А потім запропонував: «Давай я тобі дам гроші, ніж вони підуть в непотрібні структури. Я відмовилася продовжувати розмову, сказала, що він злочинець і має понести покарання. Коли запитала працівника поліції, чи можна мені вийти, той сказав: “То ти не йдеш на діалог?”.

Довідатися у слідчої імена цих працівників поліції Олені не вдалося. «Вони там усі, напевно, знайомі, намагаються домовитися», — відмахнулася та. Олена кілька разів мусіла звертатися до слідчої, аби таки отримати від неї звернення до суду на проведення судово-медичної експертизи.

Я неодноразово нагадувала про це слідчій, говорила з іншими працівниками поліції у відділку, щоб розпитати, якою є процедура ведення справи, — говорить вона. — Слідча поводилася дивно. Наприклад, радила піти до гінеколога ще до відвідин медексперта… А я чекала на експертизу з понеділка до п’ятниці, хоча казала, що після зґвалтування відчуваю наростаючий дискомфорт у сечостатевій системі, що хворію, що мені потрібна допомога.

На експертизу її направили лише в п’ятницю, 20 липня. По рішення суду довелося їхати у Надвірну. Поки повернулася до Франківська і пройшла експертизу, того дня потрапити до лікарів уже не встигла…

Деталі не розголошують

Речниця ГУ НП в Івано-Франківській області Мирослава Белдик каже, що відомості про зґвалтування за статтею 152 внесені до Єдиного державного реєстру. Однак коментувати хід справи у поліції не можуть.

Деталі слідства у таких справах не підлягають розголошенню, — говорить Белдик. — Він — 1979 року народження, вона — 1989-го. Подія відбулася 13 числа, а вона звернулася три дні потому. Він усе підтверджує, але каже, що то була добровільна згода. Коментувати можна буде після проведення експертиз. Наразі не маємо права ні його звинувачувати, ні її. За цим фактом ведеться досудове слідство, проводяться експертизи. За їх результатами будемо бачити, чи є підстави проводити розслідування і направляти матеріали до суду.

Підозри і звинувачення травмують не менше, ніж насильство

Психолог Катерина Поліщук говорить, що нині, на жаль, лише незначна кількість жертв насильства звертається за допомогою в офіційні органи.  

Процедури звернення і з’ясування деталей недосконалі, часто жертвам насильства доводиться стикатися з сумнівними питаннями, підозрами на власну адресу і, можливо, навіть додатковими звинуваченнями, – каже Поліщук. – Це може травмувати не менше, ніж саме насильство. До того ж, жертви насильства і без того бояться розголосу. Сьогодні в нашому суспільстві існує схильність приєднуватися до ґвалтівника, звинувачуючи жертву в якiйсь начебто провокативній поведінці, особливо якщо жертва – приваблива дівчина.

Якщо після звернення потерпілої до правоохоронних органів вдається добитися справедливості, визнати вину ґвалтівника та пiдтвердити власну невинуватість, це значно покращує психологічний стан жертви, пояснює психолог. Шлях до цього непростий і добре, якщо весь цей час у жінки є підтримка з боку родичів, близьких друзів, фахових працівників кризових центрів, психолога.

З підтримкою люблячих і відданих людей спогад про насильство загоюєтся набагато швидше, – говорить Поліщук. – На жаль, часто у жертви насильства якраз і немає такого оточення,  можливо, навіть з дитинства. Робота з психологом допоможе знайти правильний темп відновлення в цей непростий період, сфокусуватися на пошуку опори всередині себе, на переживанні наслідків травматичного досвіду. Психолог допоможе прийняти і пережити той факт, що жінка не винна, справитися з почуттям сорому та провини, а також виключити зі свого кола людей, які не поділяють цю думку і звинувачують саму жінку.

В Україні у випадку насильства слід звертатися до дільничного інспектора, до кримінальної поліції у справах дітей, до центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, а також до урядових і неурядових організацій, які надають соціальну, психологічну та юридичну допомогу.

Необхідну інформацію можна отримати за телефоном Національної гарячої лінії правозахисного центру “Ла-Страда-Україна” 0 800 500 335, короткий номер –116 123. Також у Франківську працює центр з надання безоплатної правової допомоги, де можна отримати юридичні консультації за номером 0800 213 103 чи за адресою – вулиця Івана Франка, 4.

Читайте також: У суді пояснили, чому одного з ґвалтівників неповнолітньої коломиянки не взяли під варту