“Внутрішній образ” Руслана Романишина: у “Світовиді” відбулося відкриття персональної виставки художника

У мистецькому центрі “Світовид” у картинній галереї “Коломия” відбулося відкриття персональної виставки Руслана Романишина “Внутрішній образ”.

Перед офіційним відкриттям музичний подарунок для гостей підготував Лука Суслов.

Щойно перетнувши поріг галереї, одразу відчувається якась інша енергетика, адже художник заглиблюється не в зовнішнє, а в щось внутрішнє.

 Тут немає вигаданих речей, я все це бачу, – коментує свою виставку автор.

Це і насторожує, і породжує низку запитань водночас, спонукає кожну людину заглибитися, подумати про власний внутрішній світ, власний внутрішній образ.

– Ці праці направду відкривають щось внутрішнє. Можливо, щось ми розуміємо, щось – ні, але вони показують те, що відчуває автор, те, що його наповнює. І я переконаний, що кожен із нас має можливість збагатитися. Нехай Господь дарує сили та наснагу творити, власне, відкривати той внутрішній світ, допомагати іншим людям збагачуватися. Тому щиро бажаю, щоб Господь давав Вам кріпості, – привітав мистця святий отець від себе та всієї парафії.

Руслан Романишин представляє не тільки внутрішні образи людей, хоча більшість його робіт носять людські імена, але й, наприклад внутрішній образ міста чи якогось будинку. Серед його творів можна зустріти картини під назвою «Місто Долина» та «Бойківщина».

– Той внутрішній світ, який відображений на його картинах, я не знаю як назвати. Чи то відображення, віддзеркалення паралельного світу, чи образ душі, бо ми всі обличчям не подібні, так, напевно, й наші душі різняться, – говорить пан Олег, друг і колега Руслана Романишина.

Побутує думка, що картина не має затримуватися в художника. Вона має жити своїм життям, мандрувати. Тож аби зібрати всю колекцію в Коломиї довелося добряче попрацювати. Деякі з робіт надсилали поштою, інші художник шукав по всій Україні:

– Цей проект у такому об’ємі представлений вперше. Насправді, я з роботами розлучаюся неохоче. Але коли робота зроблена для людини, вона вже їй належить. Тому вони автоматично розходяться приватними колекціями чи фондами музеїв. Що таке внутрішній образ? Десь всередині в голові, я конструював, на людині висить картинка. Моя задача – її максимально достовірно перенести на площину паперу. Оптимальним матеріалом є пастельний папір – він фактурний – і пастель – така м’якість, просторовість, аурність. І коли я переношу все на папір, часом проявляється чимало деталей, котрі були в уяві. Це – перша стадія, котру я одразу фіксую на папір, бо дещо з часом все одно стирається. Є будні, є свої «за» та «проти» якихось днів грядущих. Це як портал, через який я завжди повертаюся до того образу, котрий побачив. Коли постало питання, з яким проектом представити запропонований мені зал, я після нетривалих роздумів автоматично сконцентрував думку на «Внутрішніх образах». Чому? Я в Коломиї жив 2 роки, мені це місто близьке. Та й сама назва галереї – «Світовид» – це духовний, релігійний образ наших праотців, які бачили світ трошки з іншої сторони, більш енергетичний і пов’язаний із природою.

Серед гостей – творчі люди: мистці та ті, хто щиро цікавиться мистецтвом. Вікторія Жовтяк незабаром теж демонструватиме свої роботи відвідувачам «Світовиду». Вона розповіла про власні враження від виставки:

 Я вперше бачу таку техніку. Вона навіть трохи дивна. Можна просто стояти й дивитися, вдивлятися і щоразу бачити якісь нові елементи. Сама ця деталізація кожної роботи вражає.

Наприкінці виставки гості побачили процес створення внутрішнього світу «Світовиду»: традицією мистецького центру є живе мистецтво – коли художник починає творити свою картину в день відкриття виставки. Побачити її можна буде в день закриття.

Тож у картинній галереї нове творче дихання, вона знову по-новому звучить.

Автор: Юлія МАРЦІНОВСЬКА