Ми підбираємося до піку пандемії – професор кафедри інфекційних хвороб та епідеміології

Репортер розпитав професора кафедри інфекційних хвороб та епідеміології Івано-Франківського національного медичного університету Ігоря Грижака, чи можна вдруге заразитися коронавірусом, скільки триває дія антитіл і загалом – про ситуацію з пандемією.

– Пане Ігорю, як оцінюєте ситуацію із захворюваністю?

– Ситуація в області більш стабільна, але Україна демонструє зростання – понад 5000 щодня. Коливання незначні, але цифри вражають. Померлих – понад 5600 з початку пандемії. У Франківську померли близько 350 людей.

Зараз ми підбираємося до піку пандемії. Це вже щось таке, що загрожує кожному. Коли ми мали перші випадки у березні, квітні – 200-400 людей по всій Україні – то всі боялися, закрились у хатах, а зараз вал захворюваності.

– Карантинні обмеження спрацювали?

– Так, вони затримали пандемію на півроку. А тепер карантин оголошено, але нема дотримання. Весілля на 300 людей, а після цього до нас поступають хворі. Дехто й не виходить з лікарні.

– Знову треба жорсткий карантин?

– Люди втратили пильність. Їм легше заперечити наявність інфекції, хоч вони чують і бачать страшні цифри. Але багато хто каже, що це неправда. Тут проблема і психологічна, і виконавчої влади. Оскільки нема контролю, то все, що говориться в Києві, на місцях – практично все ігнорується. Ті, хто говорить, що вірусу нема, або кажуть так навмисно, або психологічно оточують себе такою сферою, ніби все нормально. Але ця сфера швидко проколюється, як тільки інфекція добереться до тої людини.

– Говорять про другу хвилю. То вона вже є, чи просто далося взнаки те, що люди нехтують карантином?

– Ми до неї підходили дуже помаленьку, але вже підібралися. Серйозні науковці попереджували, що восени в Україні буде 10 тисяч хворих на день. Воно так і є. Багато хворих не виявляють, не ставлять їм діаг­нози. Особливо легким, які залишаються вдома. Якщо аналіз не робили, то людина не потрапляє в статистику. Насправді хворіють значно більше людей.

– Наскільки ефективні тести антитіла?

– Вони показують, чи людина перехворіла, але не те, що вона хворіє зараз. І тут є проблема. Тиждень-два антитіла не з’являються, а людина хвора зараз, і їй треба надавати допомогу. Вона не здала ПЛР-тест, антитіл у крові не має, бо ще ранній період, а вона вже має пневмонію. Де її лікувати, чим лікувати, бо вона не підпадає під протокол COVID-19? І таким чином – ні госпіталізації, ні лікування. Така от непослідовність, непродуманість. Скоріш за все, на місцях, бо протокол уже давно визначений. Є велика проблема з виявлення, але є й проблема з лікування.

Яка саме?

– Лікарні не забезпечені тим, що потрібно. Протокол, за яким працюють у світі, пропонує препарати, яких у нас нема. Противірусних – жодного. Це «Фавіпіравір» і «Ремдесивір». Півроку вже пройшло. Хоча міністр заявляє, що за тиждень-два має поступити «Ремдесивір». Але це дуже проблемно, бо у світі за цим препаратом великий ажіотаж. Його виробляють у США і найперше забезпечують своїх громадян. Далі – ЄС, бо вони здатні закупити великі партії.

– То чим у нас лікують?

– Антибіотиками, як пневмонію. Але це не є звичайна пневмонія. Тут треба противірусні засоби, особливо в тяжких випадках. У нас і антибіотики не всі є. Дають простенькі, а вони не ефективні. Людина хоче жити, лікар хоче допомогти, а чим?! Мусить купувати. Випишеться, врятуєш його від смерті, а він потім пише скаргу, що сам купував ліки. Та ти купив собі! Тими ліками, що є, тебе не вилікують. І часто люди цього не розуміють.

Потужні антибіо­тики дуже дорогі. На день може йти понад 1000 грн, а лікуватися треба 2-3 тижні. Зрозуміло, що обурюються. Але тут це єдиний вихід. Ще фотографують умови в нашій обласній інфекційній лікарні. У нас є корпус, він простенький і не відповідає потребам сьогодення, але мусили його відкрити, бо нема куди класти хворих.

– Наскільки заповнена інфекційна лікарня?

– Близько 100 пацієнтів. Можемо взяти ще на 60 % більше – до 160. Але якщо поступає багато тяжких хворих, то вже не стає кисневих точок. При лікарні треба будувати кисневу станцію. Це дорого, але потрібно. Уявіть, лише за вихідні привезли 120 балонів кисню. Їх вистачає на півтори доби. А якщо буде більше хворих? Богу дякувати, зараз ще нічого. Справляємося. У нас зараз можуть мати доступ до кисню дев’ять людей.

– Чи були повторні захворювання на COVID?

– Повторно заражаються часто, особливо медики. Але переносять легше. Хоча нема певності, чи так буде надалі.

– Багато говорять, що ми всі маємо перехворіти, щоб виробився колективний імунітет…

– Тут є певна правда, хоча сувора. Дійс­но, епідемія не зупиниться, поки всі не перехворіють. Але ще під питанням, чи вона не продовжиться після того. Колективний імунітет з часом послаблюється, 4-6 місяців – і його нема.

Повторні випадки, маю надію, не будуть такі тяжкі й перейдуть у розряд ГРЗ. Постраждають схильні мати тяжке захворювання. Діти – ні, а деякі дорослі та старші за 60 років – можуть. Популяція не загине – це не чума. Вона адаптується до цього вірусу, але на це треба кілька років.

-А скільки може тривати епідемія?

– Думаю, в межах трьох років покаже, чи воно закінчується, чи ні, загалом – може тривати до п’яти років.

– Вірус справді мутує?

– Він мутує безперечно. Віруси у Китаї, Італії, Україні чи деінде – вони мають різну силу. В Україні боялися італійського варіанту, але так виглядає, що він «лагідніший», не дає стільки летальних наслідків. Може, тому, що в нас трохи інша система охорони здоров’я – навчання й виховання лікаря. Що треба зробити якнайкраще для пацієнта по-своєму розумінню хвороби, а не суто за протоколом. Наші лікарі значно швидше реагували на погіршення стану.

– Зараз ще часто згадують гіперімунний глобулін, що це таке?

– Це добре, якщо він буде доступний комерційно. Його виробляють у США на основі моноклональних антитіл. Але від нас це поки що далеко. Маємо доступний простий імуноглобулін, тобто нормальний людський імуноглобулін внутрішньовенного введення. Він вже може містити антитіла, якщо взятий з теперішніх донорів і такий може бути дієвий.

– Яка ситуація з летальністю у нас?

– Вона як зафіксувалася на рівні 2,5 %, так і тримається. Але може погіршитись. Стає більше хворих, буде більше важких, а на них треба більше засобів. А тих засобів вже не стає, а далі тим паче не буде. Не раз, аби дістати якийсь антибіотик, треба об’їхати все місто. А тоді їх просто не стане…

Не можна нехтувати заходами безпеки. Різке обмеження присутності людей в одному приміщенні – необхідно!

– Чи треба з настанням холодів боятися ще й застуд та грипу?

– Небезпека зростає, особливо в поєднанні з грипом. Після того, як людина перехворіла на коронавірус, а далі захворіє на важкий грип, то вже хто допоможе? Хворий перепробував всі антибіотики, мікрофлора до них стійка. Чим тоді допомагати? Тому всім раджу вакцинуватися від грипу, аби не мати ще одну проблему.