Заходячи у цей двір, відразу розумієш – тут мешкають люблячі господарі чотирилапих. І переконуєшся в цьому уже на порозі одного з помешкань.
Тут тимчасово поселилася сім’я Гофтман. Чоловік Анатолій, його дружина Валентина та дочка Віра. А ще їхня кудлата 9-річна улюблениця Бімка, пише “Галицький кореспондент” з посиланням на ТРК “Вежа”.
Через війну сім’я змушена була покинути рідний дім у Краматорську. Щоправда, переїжджати наважилися не відразу, розповідає Віра. Під обстрілами прожили півтора місяця. Зрештою, зрозуміли, далі зволікати не можна.
Збираючись у далеку дорогу, нікому з них і на думку не спало розлучитися з чотирилапим членом сім’ї. Хоча й добре розуміли, знайти житло у чужому місті та ще й із собакою буде непросто. На щастя, доля звела їх з Ліною та Святославом Якібчуками. Вони ресторатори.
Давно мрієш про нову машину?
Завітай в SDetailing – і забирай свою наче з салону.
Ми пропонуємо:
Полірування авто
Полірування фар
Полірування декоративних вставок салону(демонтаж-монтаж)
Полірування колісних дисків
Хімчистка салону
Поклейка вінілових та антигравійних плівок
Часткове полірування кузова(полірування царапин)
Антихром
Займайтеся своїм життям, а не своїм авто👌🏻
Телефон для запису,та консультації:
📱 0(95) 93 91 304
📱 0 (73) 206 24 37
Та з початком війни сімейний бізнес подружжя повністю переорієнтувало на допомогу вимушено переміщеним громадянам. Всередині свого закладу вони облаштували справжній хостел. І безкоштовно надають притулок тим, хто опинився без даху над головою. І це – чи не єдиний випадок, коли сім’ї із домашніми тваринами мають перевагу у заселенні. 5 кімнат із окремими санвузлами. А ще – вітальня. Спільна кухня. І навіть пральня. А бар у підвальному приміщенні тепер слугує надійним укриттям.
При чому спускаються сюди часто не лише постояльці готелю, а й сусіди з верхніх поверхів будинку. Усі ці апартаменти, каже господар закладу Святослав, облаштовував ще до війни. Адже мав намір відкрити при ресторані невеликий хостел. Коли ж українські міста потрапили під обстріли російських окупантів, він, довго не роздумуючи, відкрив двері для вимушених переселенців.
Від початку війни тут знайшли прихисток 10 сімей. Дехто зупиняється лише на ночівлю, інші залишаються на тривалий час.
