Страх, смуток, горе і почуття провини — це поширені почуття під час війни. Це нормальна реакція людини на трагічні події.
Також цілком нормально почуватися щасливим, якщо вдалося вижити після чергового обстрілу, навіть, якщо не всім це вдалося. Це природна реакція людини на удачу. Не варто себе за це картати.
Що таке «синдром вцілілого» та як з ним упоратись — журналістка Фіртки розпитала у психологині пологового будинку «Лелека» Наталії Мирошніченко.
Так, синдром вцілілого — це сильне почуття провини, сорому і жалю, коли людині вдається зберегти собі життя. Також такі почуття можуть виникати, коли життя людини триває легше і простіше, ніж у близьких людей.
За словами психологині, почуття провини та сорому можуть застати й того, хто вирішив залишити країну, й того, хто залишився жити у спокійному регіоні, де не точаться запеклі бої.
«Спочатку термін „синдром вцілілого“ використовували до тих, хто пережив Голокост, а пізніше його поширили на вцілілих після автокатастроф, стихійних лих, епідемій інфекційних хвороб і військових конфліктів.
Відповідно до посібника медичних діагнозів DSM-5 синдром вцілілого вважається одним із симптомів посттравматичного стресового розладу», — продовжує експертка.
Людина відчуває синдром вцілілого наступним чином:
• вижив — винний;
• не зміг допомогти — соромно;
• мене недостатньо і моєї допомоги завжди мало. Адже це не зупиняє війну в одну мить. Відчуття, що інші роблять більше, а я просто марний;
• виїхав із країни — відчувається як «я поганий», «зрадник» та взагалі «боягуз»;
• я тут у безпеці, отже, соромно перед тими, хто ховається в бомбосховищі й чує весь жах;
• вина, якщо не відчуваєш біль при втраті. А також якщо немає сліз або їх «недостатньо»;
• вина і сором, якщо намагаєшся жити як колись, якщо хочеться посміхатися і реагувати на жарти;
• стає соромно, якщо не пішов особисто битися з ворогом, як це роблять інші.
«Тяжкість симптомів залежить від загального психічного стану людини та ситуації, яку доводиться переживати.
У тяжкій формі синдром вцілілого складно відрізнити від посттравматичного стресового розладу», — каже психологиня.
Як собі допомогти, якщо поглинуло почуття провини?
• Дайте відповідь на питання, хіба саме ви є причиною катастрофи? Якщо ні, чому самі на себе звалюєте таку відповідальність?
• Ви теж постраждалий, незалежно від ступеня тяжкості. Не знецінюйте своє становище та не оцінюйте чуже.
• Ви — не спецпідрозділ, а проста людина.
• Подякуйте собі за будь-які зусилля та рішучість, які допомогли вам зберегти життя та безпеку.
• Говоріть про свої почуття. Обговорюйте з близькою людиною бажання, плани.
• Намагайтеся включатися у фізичну діяльність, це найкраще допомагає концентруватися в моменті «тут і зараз», а також розвантажує емоційне тло від тривоги та занепокоєнь.
• Варто робити щось позитивне для себе або для інших. Наприклад, можна стати волонтером, допомогти сусідам, людям поважного віку. Часом допомога ближньому у виконанні простих речей може допомогти зменшити відчуття провини.
• Важливо дозволити собі пережити негативні емоції: слід дати собі час, щоб оплакати загиблих та прийняти ситуацію.
• Прощення себе — важлива навичка, яка дозволить відновити позитивний світогляд і рухатися вперед.
Давно мрієш про нову машину?
Завітай в SDetailing – і забирай свою наче з салону.
Ми пропонуємо:
Полірування авто
Полірування фар
Полірування декоративних вставок салону(демонтаж-монтаж)
Полірування колісних дисків
Хімчистка салону
Поклейка вінілових та антигравійних плівок
Часткове полірування кузова(полірування царапин)
Антихром
Займайтеся своїм життям, а не своїм авто👌🏻
Телефон для запису,та консультації:
📱 0(95) 93 91 304
📱 0 (73) 206 24 37
• Переведення уваги від себе на зовнішні чинники дозволить припинити самонакручування та зменшити почуття провини.
Психологиня підкреслює, що тим, хто відчуває сором перед іншими, важливо розуміти декілька ключових речей.
По-перше, ті, кому зараз гірше, хто переніс втрату, втратив житло, однозначно не потребують підживлення горя та примноження страждань. А, по-друге, ті, хто загинув, захищаючи нас, робили це заради свободи та процвітання. Загиблим солдатам України точно не хотілося б бачити, як люди продовжують страждати, перебуваючи у безпеці.
«Тому, якщо вам, як і раніше, доступні прості радості життя або ви змогли організувати своє життя так, що у вас тепер це є, то скористайтеся цим. Обов’язково наповнюйте себе ресурсом.
Адже — тільки таким чином у вас будуть сили на підтримку та допомогу іншим.
Залишайтеся в позиції сильної і стійкої людини, тому що тільки зі стану сили та достатку ми можемо підтримувати тих, хто цього потребує.
А потребують сьогодні багато», — підсумовує спеціалістка.
