У селі Крилос, що на Івано-Франківщині, 2 липня на території Музею етнографії відбувся фестиваль “Галицька брама”, присвячений 1125-річчю Галича.
На заході виступили 25 фольклорних колективів, які представляли Покуття, Гуцульщину, Бойківщину, Опілля та Лемківщину. Також гості фестивалю могли подивитися на етновироби майстрів з різних міст України та скуштувати крафтові страви, повідомляє з місця події кореспондент Суспільного.
Етнофестиваль “Галицька брама” відкрив рік святкування 1125-річниці Галича, розповідає генеральний директор національного заповідника “Давній Галич” Володимир Олійник.
“Галич у XII столітті був на рівні з Віднем і Будапештом за величиною і більший від Лондона і Парижа. Головна особливість заходу — підкреслити велич і багатогранність України й українців саме через давній Галич, розказавши його історію”, — каже Володимир Олійник.
Зі слів заступника гендиректора заповідника “Давній Галич” з наукової роботи Семена Побуцького, перша письмова згадка про Галич датується 898 роком. Саме її річницю святкують нині.
“Із середини XII століття, з часів правління в Галицькому князівстві князя Ярослава Осмомисла, Галич стає одним з найбільших і найрозвинутіших і в культурному, і в економічному плані містом Центральної та Східної Європи”, — говорить Семен Побуцький.
Учасниця гурту “Веселі покутяни” Божена Назарук. Фото: Суспільне Івано-Франківськ
На фестиваль приїхав гурт “Веселі покутяни” із села Нижнів Тлумацької громади. Божена Назарук — учасниця колективу. Дівчина каже, що співає в хорі вже три роки. Такі фестивалі, розповідає Божена, дуже потрібні зараз.
“Це відроджує нашу культуру та не дає нам її забути. Особливо у час війни, я вважаю, це — дуже актуально. Приємно відчувати, що ці пісні співали твої предки, а тепер співаєш ти”, — говорить Божена Назарук.
Лемківську пісню на “Галицькій брамі” представляли чотири виконавиці.
“Ми — ансамбль “Газдиньки” з Калуша. Сьогодні представляємо лемківський регіон, будемо співати лемківські пісні. Але взагалі ми виконуємо і гуцульські, і лемківські — абсолютно різні”, — розповідає учасниця колективу Марія.
Гурт “Корничанка” з Коломийського району на фестивалі представив фрагмент покутського весілля.
“Ми сьогодні показуватимемо, як молоду завивають. І буде в’язанка пісень українських”, — говорить учасниця колективу Катерина Романенчук.
На “Галицькій брамі” також презентували етноодяг та прикраси ручної роботи.
Богдан з Ганнівців Галицької громади приніс на фестиваль гуцульське родинне вбрання: запаски, сорочки та кептарі з Верховинщини, яким уже понад 200 років.
Давно мрієш про нову машину?
Завітай в SDetailing – і забирай свою наче з салону.
Ми пропонуємо:
Полірування авто
Полірування фар
Полірування декоративних вставок салону(демонтаж-монтаж)
Полірування колісних дисків
Хімчистка салону
Поклейка вінілових та антигравійних плівок
Часткове полірування кузова(полірування царапин)
Антихром
Займайтеся своїм життям, а не своїм авто👌🏻
Телефон для запису,та консультації:
📱 0(95) 93 91 304
📱 0 (73) 206 24 37
“Кептар жіночий, в якому йшли до шлюбу. Це — ручна робота. Вже зараз не роблять, вже нема тих людей. В мене хотіли купити, я кажу: ні, не продається, бо це — спадок”, — говорить учасник фестивалю Богдан.
Майстриня зі Львова Наталія Слободюк представила прикраси ручної роботи. Їхні фото спершу вишукують у старих журналах чи інтернеті. Серед виробів з натурального каменю та бісеру — корали, зґарди, силянки, дукати та сережки.
“Розумієте, ви робите виріб, ви шматочок своєї енергії, свого добра даєте туди, вводите”, — ділиться Наталія Слободюк.
Гості “Галицької брами” могли скуштувати й крафтові продукти. Володимир Кіс очолює “Братство карпатських бджолярів”. Гірський мед, який із сім’єю виготовляє чоловік, окрім продажу, передають воїнам на передову.
“Є і питні меди в нас, медівки, а також різні медопродукти. Виготовляємо кремовані меди з додаванням чорносливу, горіха волоського, какао. Є і звичайний мед карпатський. Якщо спробувати, у ньому відчуваються кристали медові”, — розповідає пасічник Володимир Кіс.
Відвідувач фестивалю, поет та музикант Богдан Кучер ділиться: фестиваль “Галицька брама” — це нагадування про могутність Галицько-Волинського князівства: “На будь-якій території місцини, де стоїть українець, є відчуття того, що ми вростаємо генетично традиціями, фольклором, обрядами, звичаями, нашими святами. Ми вростаємо в землю. Коли ми кажемо про Галицьку браму, розуміємо про велич Галицько-Волинської держави, яка творилася отут — у межах Крилоса, Галича”.
