Улітку розваг вистачає, тож і книжки слід вибирати так, щоби не шкода було витраченого на читання часу, пише Радіо Максимум.
Динамічний сюжет і карколомна пригода, детективне дійство і психологічна напруга – ось основні риси книжок цього огляду, чиї автори добре подбали про наше читацьке задоволення.
“Як бути двома”, Алі Сміт
Цей роман про любов і несправедливість – мабуть, найкраща з книжок однієї з найяскравіших письменниць сучасної Британії. З одного боку, це авантюрна історія про британського підлітка, дівчину Джорджію, яку кличуть Джордж, в цьому проявляється гендерний момент оповіді. Недарма роман – це розповідь про “двох в одному”, про “злиття двох начал”, “дві сутності в одному тілі”.
За сюжетом, мати дівчинки померла, вона живе з батьком в старому будинку і мріє, щоб той завалився. Грає в слова, дратує свого психоаналітика, згадує померлу мати, зокрема поїздку з нею в Феррару для огляду фрески художника епохи Відродження – саме це було одним з випробувань, яке залишилося в пам’яті на все життя. І саме в ньому – ключ до “гендерної” розгадки роману. Тоді мати висунула гіпотезу, що художник, який намалював фреску, був дівчиною, і це заінтригувало малу героїню.
З іншого боку, друга частина роману – про подорож того самого художника, який потрапляє в наш час. Він вивчає побут героїні, ходить за нею, розглядає її дім, і заодно розповідає про свою службу у герцога, який замовив йому фреску. Художник сприймає дівчинку за хлопчика, і це не дивно, адже гіпотеза матері щодо його власної статі виявилася правильною.
“Вдова”, Фіона Бартон
У передмові до цього роману авторка недаремно зауважує, що іноді другорядні персонажі бувають цікавішими за яскравих героїв. Так, свого часу її, як журналістку, зацікавила жінка, в якої чоловіка засудили за злочин, і вона в суді залишалася непомітною для преси і суддів. “Але що відбувається, – запитують нас, – коли журналісти ховають свої камери й світ більш не дивиться на неї?”
Жінка, до речі, виявилася єдиною, хто вірив у невинність свого чоловіка, але в романі мова про те, як вона поведеться, коли дізнається, що насправді її чоловік – монстр. І хоч жодного злочину він не скоїв, якщо, звісно, не рахувати пекла, на яке перетворив подружнє життя, але дружина раділа його смерті, яка сталася біля супермаркету. Та й сам він – що знову свідчить на його користь, як акуратиста – зрадів би що калюжка крові біля його голови була невеличка. “Він не любив безладу”, – свідчить вдова.
І так обидві героїні цього роману – “запальна” журналістка і “невтішна” вдова – по черзі розповідають нам, як вони дійшли до такого життя, і як зі “справжніх сім’янинів” народжуються деспоти з тиранами і навіть вбивці, смерті яких радіють навіть їхні матері. Тож злочин, який все-таки розкриється у фіналі, мав місце – але чи був він одним? І як удова пояснює смерть чоловіка – “нещасний випадок”, “самогубство” чи щось інше?
“Вежа блазнів”, Анджей Сапковський
Культовий автор фентезійних бестселерів, створених в жанрі альтернативної історії, знову порадував армію своїх шанувальників черговою авантюрною епопеєю. Книга задумана, як “розбійницький роман”, за сюжетом якого головний герой на ім’я Рейневан, попавшись на гарячому родичам своєї коханки, змушений тікати світ за очі. Адже тепер за ним полюють брати-лицарі, наймані вбивці, міські стражники, ченці інквізиції і адепти таємничого магічного лицарського ордена.
Дорогою він розслідує причини смерті свого брата, знайомиться з новими друзями – ченцем-авантюристом і демоном-блазнем з іншого світу – закохується, відвідує шабаш відьом і навіть потрапляє до божевільні. Таким чином, перед нами гостросюжетний шахрайський роман, в якому загадкова Вежа блазнів, до якої прагнуть дійти герої, виявляється не менш божевільним місцем, ніж сама фантасмагорія, що коїться довкола в контексті XV століття.
“Здавалося, сам Бог хоче, щоби перед настанням нового ладу було дощенту знищено старий, – зауважує автор-оповідач. – Здавалося, що наближається Апокаліпсис”. І наближають його, додамо, карколомні пригоди головного героя – бойові, сексуальні, мандрівні – які читаються на одному подиху.
“Дитя землі”, Сйон Сігурдссон
З Ісландії на цьогорічний “Книжковий Арсенал” завітав Сйон Сігурдссон – президент ісландського PEN-клубу, лауреат Літературної премію Північної Ради (скандинавський еквівалент Букерівської премії), яку він отримав за роман “Дитя землі”. Власне, саме цей роман буде презентований на фестивалі. Як поет, лібретист і лірик, його автор видав дев’ять поетичних збірок, написав чотири оперні лібрето та тексти пісень для різних виконавців.
2001 року його було номіновано на Oscar – The Academy Award разом із режисером Ларсом фон Трієром та співачкою Бйорк – за тексти пісень для фільму “Та, що танцює у темряві”. Що ж до роману цього автора, представленого в Києві, то це своєрідна притча про те, як загадкова лисиця влаштовує звіролову подорож, що переродить їх обох. Сам головний герой намагається облаштувати життя молодої жінки із синдромом Дауна, яка дивом вижила в кораблетрощі і яку він урятував від покарання за несвідомий злочин.
“За мить до падіння”, Ноа Гоулі
Цей захопливий бестселер від автора, який подарував нам серіали “Фарго” і “Легіон” – по суті, історія про те, кого фатум обирає для з’ясування правди. З одного боку, головний герой – богемний художник, пияк і гультяй – сам ходяча проблема. Але кожен з компанії, в яку він потрапляє у літаку – родини медіа-магната і фінансиста з Уолл-Стріт – так само має темні сторінки свого життя. Тож після катастрофи, якої зазнав літак, і в результаті герой-художник залишився з дитиною однієї з родин, слідству важко визначити, що це було.
Аварія, теракт чи особиста помста когось з пасажирів? Адже справді, чому літак зазнав аварії серед білого дня? Хто насправді були ці люди на борту? Щоб відповісти на ці питання, автор вводить кілька паралельних сюжетних ліній. В одній ФБР веде розслідування, агентство з безпеки збирає уламки; в другій – преса шукає винних, і підозра відразу падає на художника, який намалював картину з падінням літака безпосередньо до трагедії. Паралельно читачеві розкривають темні історії з життя пасажирів, які змушують подивитися на трагедію під іншим кутом, тож фінал приголомшує не лише тому, що виявляють справжнього вбивцю.
