Ті, що бачать серцем: чим живе коломийська організація незрячих людей

– Добре, було би, щоби в нашому серці завжди було таке, щоб ми могли завжди прощати всіх людей. Хоча воно й нелегко, особливо тоді, коли несправедливо з тобою поступили, коли нечесно з тобою поступили. Прощення – це акт волі, – лунає проповідь священика на плановому зібранні УТОС. Ці зібрання відбуваються третього вівторка кожного місяця. Після проповіді секретар зачитує імена тих, хто мав уродини цього місяця та разом із церковним хором усі присутні вітають іменинників піснею. В старших жінок – а їх тут переважна більшість – сльози на очах. Ймовірно, лише тут про них пам’ятають, хоч від повної чи часткової втрати зору не застрахований ніхто з нас.

УТОС – міжрайонна організація незрячих людей у Коломиї. Вже 17 років її очолює Марія Кошелєва. Вона теж інвалід по зору, бо, згідно статуту, тільки секретар може бути зрячим.

Організація заснована 1976  року на Берем’янах, згодом її перенесли до Коломиї. Сьогодні організація налічує 220 осіб, із них 15 не бачать взагалі. У нашому місті І групі передбачені 100 % пільг, другій – лише 40 %, проте різниця між ними невелика.

Серед основних потреб організації – капітальний ремонт приміщення. Підлога сіла так, що може провалитись будь-якої миті, а у вбиральні досі немає води. Крім того, Марія Василівна неодноразова зверталася до коломийських депутатів із проханням розширити доріжку, що веде до організації – на розі проспекту Чорновола та вулиці Валової. Однак, досі немає ні відповідного тротуару, ні спеціального чорно-жовтого поруччя, який би захищав незрячих людей.

Микола Микитюк – заступник Марії Василівни, хоч йому лише 34 роки – чоловік веде доволі активний спосіб життя:

Я завжди кажу, що перед тим, як зробити щось для людини з обмеженими можливостями, спитайте саму людину, що їй потрібно, а тоді робіть. Бо не завжди нам потрібно те, що роблять.

Чоловік бачить лиш образи й основні кольори. Щороку зір дедалі погіршується, особливо погано видно на сонці. Він орієнтується більше на слух, навіть телефон озвучений:

– Я ходжу повільно та слідкую за людьми, за їхніми силуетами. Я прудкий, досить активний і маю швидку реакцію. Я навчився орієнтуватися в просторі, в тому числі в громадському транспорті. Не комплексую щодо цього. Якщо я чую, що людина йде, я призупиняюся трохи, щоб вона мала можливість мене обійти. Слухаю, чи машини зупинилися, коли переходжу дорогу. З дому (с. Печеніжин – ред.) в місто мені легко приїхати, бо я знаю, що весь транспорт їде тільки в Коломию. А назад важко, бо, наприклад “Богданів” жовтих (автобусів – ред.) є багато і всі вони їдуть в різні сторони, а підходити до людей питатися… На запитання «Який це номер автобуса?» відповідають: “А ти що, не бачиш?!” Тобто, навіть бачачи тростину, люди не розуміють, що я незрячий. Вони думають, що я просто підпираюся.

Організація має свою озвучену бібліотеку. База – в Івано-Франківську. А ще їм приносять газети, однак вони не користуються попитом. Окрім аудіокниг, обласна організація закупляє за кошти меценатів озвучені годинники та глюкометри. Члени УТОСу отримують їх безкоштовно, однак щоб отримати глюкометр, потрібно стояти на обліку в ендокринолога, а годинники отримують тільки інваліди І та ІІ груп.

На жаль, часто люди не цінують те, що мають, постійно нарікаючи на долю. Микола до життя ставиться по-філософськи та радить іншим:

– Важливо не падати духом і пам’ятати, що нічого ніхто тобі краще не зробить, ніж ти зробиш сам. Людина має дуже великі можливості. Просто в нас дуже є багато того, чого ми або не хочемо самі, або боїмось осуду. Нас це навантажує, ми закриваємось у собі і не хочемо виходити. Коли мені довелося взяти тростину 2 роки тому, 2 місяці я ходив у стресі. Здавалося, що на мене дивиться увесь світ. Мені було дуже важко, але я переборов це. Зараз вона – мій найкращий друг, який мене не зраджує ніколи. Я шокований, як сучасна молодь витрачає своє здоров’я просто в ніщо, наприклад в алкоголь. Вони важко працюють цлий тиждень, а потім за кілька годин пропивають весь заробіток.

Цінуйте кожну мить.

Текст: Юлія МАРЦІНОВСЬКА

Фото: Олександра ОЛІЙНИК

Читайте також: З жовтня у Коломиї можна буде пройти експрес-діагностику захворювань