Андрій Спіров: Отже, 100 днів

Отже, 100 днів! Що ми отримали, що це нам дає і, що робити далі?

А отримали те, що тільки може отримати, у своїй більшості, хворе суспільство, вражене невиліковним вірусом, який може бути утилізований тільки історією. Назва цьому вірусу: «радянський союз». Який частково не оминув і наше молоде покоління. Теперішня влада, є наслідком мутації цього вірусу, який виник у результаті зневаги, насмішок та приниження України і українців. Українців які у свою чергу, через солодкі обіцянки брехунів, не зауважували й далі не хочуть зауважувати цих негативних процесів. Або ж просто не можуть. У 1991році ми отримали таку бажану свободу, вирвавшись з під радянського ярма, але ту радянську ментальність, рабську – забрали з собою у нашу сучасність. У сьогодення.

Що маємо сьогодні? Сьогодні у нас відбувається один з етапів утворення якісно нового, здорового громадянського суспільства й нової нації, який взяв свій початок з часів Революції на граніті. Цей шлях ми проходимо гідно, несучи при цьому багато втрат. Маємо близько чотирнадцяти тисяч кращих синів й дочок України, які віддали своє життя за свій народ у сучасній російсько-українській війні. Що є доказом незворотності обраної нами дороги.

Прихід до влади в Україні кіношних шоуменів та гопників, керованими олігархами, виштовхнув на поверхню той прошарок людей, для яких шоу і популізм, створені через гарну телевізійну картинку є визначальними в їхньому бачені державного устрою. Вони ніколи, з тих-чи інших причин, не покинуть своїх комфортних домівок і не приєднаються до розбудови країни. А тим паче не стануть на її захист, чи то на захист обраної ними влади та тих, для кого Україна, від самого свого народження займає найвищий щабель їхнього світогляду. Тих, хто з часів незалежності нашої країни ні на мить не полишали спроби очистити наші землі від московської орди.

Отже, кожним з таких етапів, ми отримуємо чітке розмежування двох різних світів, що ми і побачили 24 серпня на День Незалежності нашої країни.

Що нам робити далі?

У результаті усіх наших перетворень і катаклізмів за крайніх 28 років, ми можемо спостерігати, хоч і повільне, але все ж таки оздоровлення нашого суспільства, завдяки народженню молодого покоління, наших дітей та внуків. Тому, наші діти – це наше майбутнє! Нашим завданням має стати їхнє патріотичне виховання, бо тут ми сильно не допрацьовуємо. Закликаю усіх патріотично налаштованих громадян, не бути байдужими до тих процесів, які зараз відбуваються у нашій державі, спокійно спостерігаючи за гібридним реваншем промосковських сил, та й тим шабашем, який вони влаштовують у стінах Верховної Ради…

Долучайтеся до громадської, чи то політичної діяльностей. Беріть активну участь у побудові нової нації. Особливо це стосується наших ветеранів. Наш фронт не закінчується у межах Донецької й Луганської областей. Сьогодні наш фронт, це вся Україна! Ми потрібні усюди! Ми потрібні тим які знають справжню ціну нашій Незалежності. Згадайте, як нещодавно на Марші Захисників нам дякували наші люди. У Їхніх очах не було розпачу, а була віра й надія у те, що тільки ми зможемо вберегти Україну. Вони у нас не розчарувалися, а ми їх не підведемо!

Слава Україні!

Анадрій Спіров, ветеран війни з Московією, блогер

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.