День святого Валентина: історія, символіка, цікавинки

День Валентина – свято доволі розповсюджене. Його святкують майже у всіх країнах світу. А якщо і не святкують, то точно десь про нього чули.

Сьогодні виникає дуже багато суперечок навколо цієї події. Зазвичай, стосуються вони походження святкування і його доцільності, пише uamodna.com.

Походження свята:

Багато хто вважає, що це свято, так само як і Хелловін, прийшло до нас із Заходу, однак це не так. Народився День закоханих (принаймні у тій формі, яку ми знаємо сьогодні) в середньовічній Європі, звідки згодом помандрував до Америки, а до нас дістався разом з незалежністю.

Так от, 14 лютого пов’язане з ім’ям християнського святого Валентина. От тільки історія частенько замовчує, що таких персонажів насправді було як мінімум троє:

  • Священик і лікар, якого стратили 14 лютого під час гонінь на християн за часів Клавдія ІІ.
  • Єпископ, з яким фактично сталось те ж саме: був убитий за приналежність до християнства під час панування Авреліана. Стратили його теж 14 лютого, і навіть поховали в тому ж місці, що і його попередника. Це часто спричиняло різного роду непорозуміння.
  • Кандидат на пост Папи, що проживав у Єгипті та у своїх проповідях говорив про шлюб як ідеал християнської любові. Однак про його смерть та місце поховання нічого не відомо.

Вважається, що усі три Валентина возвеличували кохання, допомагали молодим залагоджувати суперечки і охоче вінчали закоханих. Та все ж багато людей більше схиляються до думки, що покровителем закоханих був саме єпископ Валентин. Але і з його життєвою історією не все зрозуміло. Отож…

Теорія 1

Імператор Клавдій ІІ був страшенним противником шлюбів, адже вважав, що це заважає солдатам: одружені чоловіки більше думають про дружину та дітей, аніж про благополуччя власної країни. Тому він заборонив шлюби взагалі. Однак, жив у ті часи Валентин, який таємно вінчав усіх охочих. Звичайно, від Клавдія це не вдалося приховати, тому винуватця кинули за грати. Та лихо не без добра. Валентин і дочка тюремника Юлія закохалися одне в одного і почали листуватися. Історія закінчилась трагічно. Перед стратою, 13 лютого Валентин надіслав коханій свого останнього листа, підписаного словами “Твій Валентин”. Дівчина прочитала його 14 лютого, коли коханого вже не було в живих.

Теорія 2

Все відбувалось майже так само, як і в першому варіанті, однак в даному випадку дочка тюремника була сліпою, а Валентин – цілителем. Діти, яким він допомагав до ув’язнення, кидали через вікно йому листи з подякою. Дізнавшись про це, наглядач в’язниці попросив його про допомогу. Він привів свою доньку до священика і той закохався. 14 лютого, перед стратою, Валентин надіслав дівчині листа, в якому було листя шафрану. Коли дівчина відкрила його, до неї повернувся зір.

Теорія 3

Та ж ситуація, що і в попередній теорії, от тільки цього разу сліпа дочка тюремника сама закохалась у священика. Оскільки Валентин дав обітницю безшлюбності, то не міг відповісти їй взаємністю. Напередодні страти він написав їй листа, якого підписав “Твій Валентин” (звідси, до речі, вважається, і походять валентинки). А ще дехто стверджує, що такі листівки він надіслав перед стратою всім, кого любив.

Теорія 4

Валентин був таємним християнином і навертав своїх підопічних до цієї віри. Якось він вінчав молоду пару, але їх затримала варта. Оскільки Валентин був представником вищого класу, він міг уникнути смертної кари, однак його слуги – ні. священик, намагаючись розрадити молоде подружжя, написав їм листи, передати які повинна була сліпа дівчина. Однак до в’язниці з’явився сам Валентин. Він вмовив вартових пропустити до його до в’язнів ціною власного життя. Перед стратою Валентин передав ще один такий лист тій нещасній сліпій, яка завдяки йому прозріла і стала красунею.

Теорія 5

Валентин славився серед людей своїм даром зцілення, тому до нього звернувся тюремник імператора з проханням вилікувати його сліпу доньку Юлію. Лікуючи дівчину, він навчав її всього, що знав, зокрема розповідав про християнські вчення. Однак ідилію перервав арешт і смертний вирок. Перед стратою Валентин написав листа своїй підопічній, в якому попросив залишатись вірною християнству, і вклав туди жовтий крокус (згідно з іншими легендами, листя шафрану). Послання закінчувалось словами “Твій Валентин”. Юлія дуже хотіла побачити квітку і написане, аж раптом сталось диво, вона прозріла. На могилі Валентина вона посадила мигдалеве дерево, яке за легендами зацвітає щороку і символізує щиру любов.

Теорія 6

Ця легенда розповідає, що Валентин був дуже добродушним юнаком і дуже любив проводити час з дітьми. І дітлахи теж любили його. Однак імператор дізнався про його приналежність до християнства і наказав ув’язнити його. Юнака стратили якраз напередодні свята богині Юнони, тому він почав асоціюватись з коханням і став покровителем всіх закоханих.

Теорія 7

Вважається, що священик Валентин створив чудовий сад, а квіти дарував закоханим молодятам. Робив він це щороку 14 лютого, тому і вважався покровителем закоханих.

Теорія 8

Загалом вважається, що День Валентина існує вже більше 16 сторіч, але свята, приурочені коханню, існували ще задовго до того. Тож ця версія розповідає про язичницьке коріння Дня Валентина. 13-15 лютого древні римляни відзначали Луперкалії – свято родючості на честь богині кохання Juno Februata і бога Фавна. В ті часи спостерігалась значна смертність серед новонароджених. Оракул сказав, щоби уникнути “епідемії”, потрібно шмагати жінок шкурою жертовних тварин. Місце, де за легендою вовчиця вигодувала Ромула і Рема, було для римлян святим. Саме тут і відбувалось дійство Луперкалії, під час якого тварин приносили в жертву, а з їх шкури вирізались пасма, якими і шмагали жінок. Свято це, хоч і доволі розповсюджене, було досить аморальним і закінчувалось оргіями. Зрозуміло, що в християнстві вже не було місця таким забавам, тому їх намагались викоренити. Але це було важче, ніж здавалось. Мабуть тому Папа Геласій І постановив вшановувати в ці дні святого Валентина: він намагався підмінити свято плотських утіх на вшанування чистого і світлого почуття. А хто краще підходив для цієї ролі, аніж таємничий Валентин з його добрим серцем і трагічною історією кохання.

Однак історики Вільям Френд і Джек Оруч, а також вчені Майкл Кейлор та Генрі Келлі вважають, що ця теорія є всього лиш домислом, спробою пов’язати історії, що виникли в 14 столітті, з подіями ІІІ століття.

Теорія 9

Існує ще одна, зовсім не романтична теорія про те, що День Валентина святкується 14 лютого через птахів. Десь в цей час у них починається шлюбний період. Саме тому вважалось, що шлюб, укладений в цей день, буде щасливим і довгим. Таке переконання існувало десь до Середньовіччя, коли закохані вважали, що саме 14 лютого птахи “беруть шлюб”.

Як ми бачимо деякі легенди майже ідентичні, інші – дуже відрізняються. З іншого боку, якщо спробувати знайти зв’язок між усіма цими подіями, можливо, вдасться “докопатися” до істини. Але це вже інша історія.

Як би там не було, століття легенд і переказів дали свій результат – образ Валентина вже давно асоціюється у нас з чистими і щирими почуттями, назва яким кохання.

Сучасний День Валентина

Розповідають, що найбільшої популярності свято набуло саме в часи Середньовіччя. Перші письмові згадки можна знайти в творі “Пташиний парламент” Джеффрі Чосера. В ньому батько англійської літератури розповідає про сон, в якому птахи відзначали день Валентина, і зобразив притаманну для того часу атмосферу святкування (додавши краплинку іронії). До цього не було знайдено жодних письмових згадок про святкування Дня всіх закоханих. День Валентина згадується також у шекспірівському “Гамлеті”.

У Парижі, подейкують, навіть було створено Верховний трибунал любові, який працював на засадах лицарства (сталось це в дуже символічний день: 14 лютого 1400 року). А ми знаємо, що для лицаря дама серця була найголовнішою жінкою у житті. І говоримо ми не про сексуальне задоволення, а про платонічні почуття 😉 Так от, трибунал вирішував справи щодо подружніх зрад і контрактів, насильства над прекрасною половиною людства і т.п. А судді неодмінно повинні були розбиратись у романтичній поезії.

Якщо раніше Валентина офіційно вшановували за церковним календарем, то в 1969 році відбулась реформа і святого вилучили з літургічного календаря католицької церкви, оскільки відомості про його життя недостовірні та письмово не підтверджені. Все, що точно відомо про святого, це ім’я та інформація про страту. Хоча і до цього церква досить негативно відносилась до Дня святого Валентина.

Ставлення не змінилось і сьогодні. Церковні священнослужителі вважають, що свято немає нічого спільного зі святістю чи Божою любов’ю. На думку представників релігії, в цей день більше йдеться про пристрасть і плотські втіхи, аніж про духовний аспект. Що ж, в дечому тут можна погодитись. Однак, давайте дивитись правді у вічі, зміст святкування не обов’язково повинен мати таке негативне забарвлення. Ідея доволі світла та хороша – день любові й кохання, не тільки чоловіка та жінки, а й рідних, друзів і просто знайомих. Головне правильно подати її суспільству.

Символіка

Йдемо далі… Традиційно на День всіх закоханих люди дарують один одному різні ласощі у формі сердечок. Квіти і маленькі сувенірчкики. Повелось це ще з Середньовіччя. Як писав літописець Семюель Пепіс в 17 столітті, 14 лютого закохані обмінювались маленькими подаруночками: рукавичками, перснями, ласощами. Та незмінними атрибутами свята залишаються валентинки, червоні троянди, голуби і купідончики.

Валентинки

Вважається, що звичай з валентинками з’явився саме завдяки святому Валентину. Однак найдавніше привітання до Дня всіх закоханих, відоме в наші часи, – це вірш, створений в 1415 році герцогом Орлеанським. Перебуваючи в Лондонському Тауері, він, очевидно, намагався якось розважити себе і почав писати дружині валентинки.

Перші валентинки створювались власними руками. Найталановитіші писали акровірші, в яких перші літери кожного рядка утворювали слово – ім’я коханої/коханого. Трохи згодом в Британії вирішили полегшити завдання людям і почали друкувати збірки віршів – хлопці та дівчата вибирали найкращі та переписували їх у валентинку. З цього і розпочалось виробництво валентинок в промислових масштабах. Ця ідея виникла в американки Есетр Хауленд. Лише за рік вона продала листівок на суму 5000 доларів.

Троянди

Зрозуміло, що подарувати дівчині на свято букетик квітів – не дивина. Питання лише в тому, чому саме червоні троянди?

Одна з грецьких легенд розповідала, що якось Афродіта бігла на зустріч до свого коханого Адоніса і наступила на кущ білих троянд, які від її божественної крові почервоніли. Та й взагалі, в древні часи греки вважали троянду божественною квіткою. Ще одна історія розповідала, що богиня Флора якось перетворила красиву дівчину на квітку, Афродіта поділилась з нею красою, а три харити подарували їй шарм, Діоніс приніс ароматний нектар, були дари й від інших богів. Коли троянда виросла, її передали богу кохання Еросу і назвали “королевою квітів”.

А в римлян була своя легенда: жила колись красива дівчина Rodanthe. Всі хотіли одружитися з нею, а вона відмовлялась. Якось злі залицяльники вдерлись до її дому, що дуже розлютило богиню родючості, тварин та рослин Діану, тому вона перетворила дівчину на троянду, а залицяльників на шипи.

Сьогодні саме троянда вважається квіткою кохання. При цьому існує навіть окрема символіка кольорів: поєднання червоних і білих троянд символізує єдність та дружбу, оранжевий чи кораловий – бажання, бордові троянди – комплімент жінці за її вроду і т.д.

Але, якщо хочете бути оригінальним, подаруйте червоні хризантеми, тюльпани чи гвоздики – вони теж символізують симпатію та любов, маргаритки – комплімент вроді вашої пасії, гарденії – свідчення таємної закоханості, а кактус, як не дивно, говорить про сердечність.

Голуб

Мереживо

Колись давно, в часи прекрасних дам і мужніх джентльменів жінки носили із собою мереживну хустинку. Якщо дама випадково впускала її, чоловік повинен був неодмінно підняти. Часом панянки цим зловживали і кидали свої хустинки на землю спеціально, аби познайомитись з представником сильної статі. Так мереживо почало асоціюватись зі справами сердечними. Тому, якщо не знаєте, у що загорнути подарунок, подумайте про цю ідею 😉

Купідон

Звідки ж взявся цей малий капосник з торбинкою стріл? Згідно з переказами стародавнього Риму, Купідон – син богині кохання Венери. В Греції його аналогом був син Афродіти Ерос. Завданням Купідона було створювати пари серед богів, керуючи їх серцями і волею. У римлян існувала легенда про кохання Купідона і Психеї. Зображали Купідона, зазвичай, красивим юнаком з крилами, смолоскипом або квіткою і лірою (які сьогодні замінили на стріли кохання).

Цікаві факти

А тепер кілька цікавих фактів:

  • В деяких країнах мужчини дарували своїм незаміжнім (ще) обраницям одяг: якщо дівчина приймала подарунок, вона погоджувалась вийти заміж за цього чоловіка.
  • Колись дівчата вірили в повір’я: якщо дівчина побачить в цей день вільшанку (пташку), то їй судилось вийти заміж за моряка, якщо горобця, то судився їй бідняк, з яким вона все ж таки знайде своє щастя, а щиглик обіцяє їй чоловіка-мільйонера.
  • Більша частина валентинок, які отримують люди по всьому світу, – аноміна або написана лівою рукою чи справа наліво, щоби додати загадковості. Однак, якщо ви вірите в долю, вам доведеться самотужки розшукати відправника.
  • Рекорд на найдовший поцілунок був встановлений у Нью-Йорку. Роберта і Марк Грізволд цілувались впродовж 29 год. 37 хв. Весь цей час вони провели навстоячки, без перерв на сон, їжу чи інші фізіологічні потреби.
  • Ще один рекорд, пов’язаний з поцілунками був встановлений в 1990 році Альфредом Вольфрамом, який поцілував 8001 людину впродовж 8 год.
  • За кількістю продаж, валентинки займають перше місце, поступаючись тільки  різдвяним листівкам. Більшість валентинок купують жінки, чоловіки більше “спеціалізуються” на цукерках, шоколадках і букетах троянд.
  • Римо-Католицька церква схиляється до думки, що Святий Валентин – покровитель не закоханих, а психічнохворих. Тому на іконах часто зображають, як він зцілює хлопця від епілепсії. А православна церква згадує Валентинів 7 травня, 19 липня та 12 серпня.
  • Мощі святого Валентина є в Самборі на Львівщині. Автентичність їх підтверджена Папою Римським 1759 року. Кажуть, що Валентин був покровителем місцевої єпархії. Але хто зна, чи це той самий Валентин…
  • У Мексиці в 2012 році відбулась церемонія колективного шлюбу, в якій взяли участь більше 6 000 пар.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.