Днями неподалік Галича поліціянти врятували п’яного чоловіка, який лежав на морозі.
Історією порятунку поділився у соцмережі начальник сектору превенції Галицького відділу поліції Микола Гурак, передає “Галка“.
“Вихідні, глуха ніч. Селом біля Галича поволі їде патрульний автомобіль. Вітер – аж завиває, холод до дрижаків. Шестеро очей через скло пильно вдивляються у темряву – водій стежить за дорогою, ми роздивляємось навколо. У боковій вулиці звертаємо увагу на білі підошви від кросівок, далі – джинси… Розуміємо – людина, підбігаємо.
Горілиць лежить молодий чоловік, добре одітий. Ноги прямі, руки в кишенях куртки. Рот відкритий широко. Здається, не дихає. Ні, пульс є. В обличчя б‘є різкий запах алкоголю. Намагаємось привести чоловіка до тями, але поки безрезультатно. Очі вже відкриті, але реакції жодної. Витягуємо його руки з кишень – пальці вже скручені від холоду, тіло закоцюбіло. Вітер і мороз сковують землю, одяг чоловіка вже примерз до ґрунтової дороги, обличчя січе гострий сніг.
Викликали швидку. Тим часом згинаємо-розгинаємо руки і ноги бідолахи, аби розігнати по тілу кров. Поки триває хвилина фізкультури, третій бігає по навколишніх хатах і з фотографією чоловіка на телефоні будить людей – може, хтось його впізнає. Ні, марно.
Піднімаємо на ноги, але ноги не тримають. Щось довідатись нереально. У кишені – сигарети й недешевий телефон. Розряджений. Підключили до зарядки, увімкнули. Пароль треба. Нажаль, спроба невдала. І не дзвонить ніхто. Звертаємо увагу, що на заставці у телефоні – маленька дівчинка. Припускаємо, що дочка. Рухаємось ще більш активно.
Приїхали медики. Оглянули. Забирають до лікарні, у пункт обігріву. Допомогли сісти, двері зачинились. Видихнули, двоє закурили. Снігу вже більше.
Усвідомлюю, що міг замерзнути. Молодий. До ранку ще й снігом би примело. Добре, що Бог послав вночі тією дорогою, бо зранку вже б могли їхати туди на виклик.
Понеділок. Питаю в лікарні – як пацієнт? Втік, кажуть. Дотримали до ранку в пункті обігріву, а зранку втік. Хто, звідки, скільки років – нічого не сказав, але втік.
Чи пам’ятає він обставини тієї ночі? Думаю, ні. А поліцейські й медики запам’ятали. І хоч вони не вважають, що зробили щось надзвичайне, для мене вони – герої. Дякую за врятоване життя, дякую за службу!”, – розповідає Гурак.
