Фото ілюстративне

Коломия, як старенька бабця, котра просить гроші на “сотці” і ховає в хустину від сорому очі – Ірина Михалків

Яка краса в Ірпіні , як видно, що влада любить своє місто і його мешканців! Ну, можливо ж все зробити гарно і якісно! Чому ж в Коломиї так не роблять?…

За кілька днів мого перебування в місті почуваюся пригнічено і розчаровано. Коломия стала ще брудніша, ще більше розбита, подерта і якась, ніби, нещаслива. На вигляд, як старенька бабця, котра просить гроші на “сотці” і ховає в хустину від сорому очі, коли подаєш їй ті гривні….

Давно мрієш про нову машину?
Завітай в SDetailing – і забирай свою наче з салону.
Ми пропонуємо:
Полірування авто
Полірування фар
Полірування декоративних вставок салону(демонтаж-монтаж)
Полірування колісних дисків
Хімчистка салону
Поклейка вінілових та антигравійних плівок
Часткове полірування кузова(полірування царапин)
Антихром

Займайтеся своїм життям, а не своїм авто👌🏻
Телефон для запису,та консультації:
📱 0(95) 93 91 304
📱 0 (73) 206 24 37

Коломия вже далеко не писанкова: безліч зовнішньої реклами з яскравими, їдкими кольорами, крикучі вивіски магазинів – це все так без смаку, видно, власники думають, що таким чином ще більше привернуть покупців… Де ґазди й ґаздині в цьому місті?? Та хіба ж наша красуня, панянка Коломия, не дивлячись на її поважний вік, заслужила на те, щоб з нею так поводились? Довели місто до депресивного стану, з нього хочеться втекти, вирватися бодай за Прут, ближче до природи. Нема того особливого настрою міста, якогось шарму, що приваблює туристів і приїжджих. Є розриті дороги, відсутність тротуарів, болото і пилюка, пригнічені люди без усмішок , безхатченки і п’яні в центрі міста, стихійний ринок, собаки без господарів… це все дуже кидається в очі. Не лише мені, тому що я не була якийсь час у місті. Але й туристам, повірте. Це не те місто, в яке вони захочуть повертатися. Ніхто не хоче мати справи з чужою депресією, а в Коломиї вона просто висить в повітрі.

Дорога Коломиє , в переддень твого Дня народження прийми мої щирі співчуття, а не вітання. На жаль… Бажаю тобі, моє місто, стати впевненою в собі, галицькою вишуканою панянкою, в дорогому однострої, щоб всі дивились і заздрили, що маємо таку красуню, котру берегти треба, а не старою бабцею з опущеним і розгубленим поглядом, якою ти є тепер… Я знаю, що ти можеш сяяти від щастя і краси, але, видно, ще не час, на жаль, не з цими ґаздами. От лише б не було запізно, бо депресія – хвороба дуже небезпечна, коли її не лікувати вчасно…

Ірина МИХАЙЛКІВ

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

13 − 5 =