Коломиянка станцювала в “Танцях з зірками”. Історія про хореографку Оксану Микитчук

Цієї неділі на сцені великого танцювального шоу країни «Танці з зірками», що виходить на телеканалі 1+1, виступила випускниця Коломийської загально-освітньої школи №5 Оксана Микитчук. Вона навчається на балетмейстера в Київському національному університеті культури і мистецтв на 4-ому курсі. Оксана розповіла “Коломиї Сьогодні” свою історію – як, готуючись до медичного факультету, вона стала затребуваною бальницею. Про неготовність до танцювального світу, вперту наполегливість, підготовку та виступ в шоу «Танці з зірками» та професійні мрії – читайте далі.

Якщо чесно, я до останнього вагалась, чи вступати мені на хореографа – повинна була навчатись в медичному: наполегливо вчила біологію, щоб скласти ЗНО. Але якось так склалось, щоб в останні два місяці перед закінченням школи у 2015 році вирішила піти в танцювальну сферу. Після цього рішення я одразу почала їздити до Івано-Франківська на тренування до Володимира Дзюби. З’їздила разів десь п’ять.

БУЛА ІСТЕРИКА ТА СТРАХ, ЩО Я НІКУДИ НЕ ВСТУПЛЮ НА ХОРЕОГРАФІЮ

Після цього я поїхала на день відкритих дверей в КНУКіМ (Київський національний університет культури і мистецтв – ред.), щоб подивитись, що і як там, в столиці. А там дуже гарно – мені надзвичайно сподобались танцювальні зали, яких ще й дуже багато. Сподобався завкафедри Дмитро Базела, видався хорошою й професійною людиною, тим паче, він ще й сам з Яблунова, з наших країв, Коломийського району. Дмитро Дмитрович провів мені екскурсію по університету й він мені дуже сподобався, а точніше – умови для навчання танців. І я почала «молитися», що хочу вступити саме сюди.

Я сумнівалась, чи вступлю, бо рівень моїх танців не був дуже високим. У мене не було жодних шансів вступити на бюджет, щонайменше, я так вважала на той момент. Я приїхала на творчий конкурс в Київ просто так – подивитись. Під час підготовки та консультацій до творчого конкурсу я почала дуже сильно переживати, була істерика та страх, що я нікуди не вступлю на хореографію. Це сталось тому, що саме тоді я побачила, які сильні люди вступають, як вони танцюють – на вступі було осіб сорок. А ще я подала документи до Львова, теж на хореографію, куди ж поїхала одразу на наступний день. Я сподівалась, що вступлю хоча б туди. Але, коли ми приїхали до Львова, я була розчарована. Якщо порівняти з Києвом, то зали там надзвичайно погані. Мені було сумно, бо там ще й була лише класична хореографія, бальної не було. А я хотіла саме останню. Трохи плакала й чекала результатів вступної кампанії… Склалось так, що завдяки високому ЗНО, я таки вступила в КНУКіМ. Мене взяли на бюджет. Я почувала себе щасливою, але в той же час чудово розуміла, що була дуже слабкою на рівні групи, тому почала ходити кожного дня на тренування. І зараз вже є результат – я бальниця.

ЗАРАЗ МЕНЕ ДУЖЕ БАГАТО КУДИ ЗАПРОШУЮТЬ

Ми, коли закінчимо університет, маємо бути балетмейстерами – ставити танцювальні номери. Але зараз я поки займаюся турнірними танцями – їжджу по різних змаганнях, підробляю виступами. Мене та ще декого з одногрупників дуже багато куди запрошують: часто танцювали на концертах зірок вітчизняної естради, знімались в нових фільмах та кліпах. Ось 4-го грудня буду виступати в основному балеті Поплавського на його концерті, що буде в «Палаці спорту» в Києві.

На «Танці з зірками» я потрапила, бо в нашої кафедри є прямий зв’язок із Оленою Шоптенко. Вона подзвонила нашій викладачці й сказала, що треба пари на цей ефір. Взяли нас – 4 пари, бо ми завжди як основний склад від університету, вважаємось кращими.

ДО ВИСТУПУ В «ТАНЦЯХ З ЗІРКАМИ» МИ ГОТУВАЛИСЯ ЛИШЕ ДВА ДНІ

Я виступала в двох номерах: з Мішель Андраде ми танцювали український танець – фольк-джаз та танцювала з Павлом Вишняковим – фьюжин. Ефір називався «Карнавальна ніч» і виходить так, що у Вишнякова був танець, присвячений Венеції – ми танцювали в масках, у Мішель – Україні, танцювали у вишиванках.

Про те, що ми виступатимемо на «Танцях», нам написали в четвер, в п’ятницю ми були тільки на першій репетиції, в суботу ще трохи репетицій і в неділю вже виступ. Ми готувалися два дні.

На репетиції, коли ми прийшли, нас запустили в павільйон, нас зустріли Женя Кот та постановник Андрій. Хлопці нам ставили народний танець для виступу з Мішель Андраде. Ми весь час тренувались з Женею Котом (партнер Андраде – ред.), а Мішель приїхала тільки в неділю, ми саме з нею працювали лише перед самим ефіром. Вона дуже хороша людина, така мила. Мішель приходить і одразу дуже привітна, вона дуже проста дівчина. Ми їй допомагали, і вона нам щось підказувала. А перед ефіром казала, щоб ми не переживали, бажала успіху, коли ми заходили за сцену, вона з нами так дружно спілкувалась, підтримувала – ми ж перший раз на сцені. Там взагалі, якщо чесно, то учасники між собою в дуже хороших стосунках. Вони всі спілкуються, ти в будь-який момент можеш підійти сфотографуватись, поговорити. Ми могли будь з ким поговорити. Ми спілкувались з Лесею Нікітюк, навіть в неї в сторіз в Інстаграм були. Я дуже задоволена, що потрапила туди й побачила, як це все відбувається.

БУЛО ЛИШЕ ДЕСЯТЬ ХВИЛИН НА ПЕРЕТВОРЕННЯ ОБРАЗІВ

У нас були особисті гримери та роздягальні.

Номер з Мішель – це був другий номер в ефірі, а шостий номер – це був номер Павла. І там було два різні образи. На Мішель ми були в українських костюмах і мінімум макіяжу, з двома заплетеними колосками, а на Вишнякова в нас мали бути точні ідентичні костюми й образ, як в Юлії Сахневич (його партнерки), бо ми були, як її міраж. І нам фарбували волосся в такий же колір, як в неї, спеціальним балончиком і змінювали образ. Усе це перетворення тривало десь десять хвилин.

І виходить, що в цьому ефірі повинна була бути перетанцьовка. Тобто пара, яка потрапляє в номінацію, перетанцьовує свій номер. Ми до останнього думали, що буде в номінації саме Мішель, і коли оголошують номінацію, я розумію, що якщо це буде вона, то ми зразу виступаємо. Я побігла одразу на верх до гримерів – вони мене й ще одну дівчинку за 5 хвилин перефарбували назад в чорне й знову заплели колоски, ми перевдягнулись, вийшли, а вони говорять, що Мішель проходить далі – не вона в номінації. Це було дуже весело.

СКОРІШ ЗА ВСЕ ВИГРАЄ ІРАКЛІ, АЛЕ ТАКІ Ж ШАНСИ МОГЛИ Б БУТИ І В МІШЕЛЬ

Ми всі були дуже задоволені тим, що потрапили на «Танці з зірками» й самими зірками теж задоволені – з усіма сфотографувались (сміється – ред.). Особливо з Іраклі – без нього нікуди. У нього характер дуже простий, ходив і з усіма вітався. Я йому така: «Добрий день», він мені: «Прівєтікі». Він класний такий. Хоча все-таки простежується те, що він любить увагу жінок: на підготовці, коли його гримували автозасмагою, він при всіх зняв сорочку – ну й дівчата мали на що подивитися.

Я дивлюся «Танці» й якщо розбирати техніку учасників, то найсильнішим вважається той таки Іраклі. Це через те, що таке шоу в його житті не вперше – в минулому сезоні він брав участь в грузинських «Танцях з зірками» і зайняв друге місце. Я дивилась і ті ефіри, то скажу, що Іраклі вже тоді гарно танцював. Він вже був підготовлений до українських «Танців з зірками». Він найсильніший. На друге місце я б поставила Павла Вишнякова або Ігоря Ласточкіна – вони мені однаково сильні. Хоча, чесно, якби Мішель не пропускала тренувань і якби в неї було стільки підписників як, наприклад, в Лесі Нікітюк, то в неї були б всі шанси виграти. Це ж залежить від того ще й скільки в тебе тих підписників – скільки за тебе проголосує людей.

Я особисто вболіваю за Павла Вишнякова, бо він танцює в парі з Юлією Сахневич, а це мій педагог – моя любов, мій авторитет. Вона дуже багато чого досягла.

МОЖЛИВО, Я ВІДКРИЮ СТУДІЮ ТАНЦІВ В КОЛОМИЇ

Не знаю, чи хотіла б я стати учасницею проекту «Танці з зірками» – це просто телевізійне шоу, де ти маєш можливість засвітитись як танцівник. Усі б, напевно, хотіли станцювати там, як зірка.

Раніше моя мрія була закінчити університет й танцювати на сцені в балеті – поки молода. У мене є можливість їздити на контракти – я це роблю ще з 2-го курсу. Це закордонні контракти, де мені оплачують переїзд, проживання, харчування. Я їздила в Іспанію, там оплачували все й була зарплата, ми виступали на новорічному Штраусі (грав оркестр Штрауса, а ми були його балетом). Також їздила в Китай в шоу-балет – виступала в цирку. Зараз вже збираюсь їхати в Швейцарію на два тижні.

Якщо в мене не все складеться тут, в Києві, то, мабуть, повернусь в Коломию й відкрию свою студію. Я завжди хотіла відкрити школу танців в рідному місті й навчати справді професійних бальних танців, розвинути Коломию в тому плані. Хочу, щоб це викладалось на високому професійному рівні. Я ходила до Дани Петрівни Демків в народний колектив «Покуття» впродовж двох років, ще коли навчалася у школі, я їй зараз дуже завдячую, бо, напевно, саме тому мені було не так складно танцювати український танець з Мішель Андраде.

Журналіст: Наталія СЛОБОДЯН

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Уляні Мандрусяк присвоєно звання Заслужений працівник культури.