Коломию відвідала творча група фільму “Позивний “Бандерас”. ФОТОРЕПОРТАЖ

Головного героя фільму “Позивний “Бандерас” називають українським Джеймсом Бондом або українським Рембо. Днями сценаристи та сам “Бандерас”, Олег Шульга, відвідали Коломию з безкоштовним показом кінострічки. 

Зйомки відбувалися серед ландшафтів, абсолютно відповідних зоні бойових дій – у Херсонській та Одеській областях, адже знімати в Донецькій і Луганській областях зараз неможливо. В сучасних економічних реаліях велике кіно знімається за досить невеличкий термін – близько 30-и знімальних днів. Із вихідними – це загалом до двох місяців. Держава підтримує з кожним роком більше: сплачує 50 % від бюджету фільму.

Роль реклами в розвитку українського кінематографа

– Фільм був у прокаті в кінотеатрах всіх обласних і районних центрів. Прем’єра відбулася 11 жовтня, перед самою Покровою, але реклама була абсолютно провальною. Навіть ті, що чекали на вихід фільму, не помітили, як пропустили показ. Тому зараз автори книги та сценаристи фільму (це – одні й ті ж люди – Сергій Дзюба й Артемій Кірсанов – ред.) популяризують фільм і книжки шляхом подібних презентацій. Сподіваємося, що скоро буде й телевізійна прем’єра, – розповідає виконавець головної ролі, Олег Шульга. 

– Наші поїздки – досить стихійні. Ми з Сергієм написали книгу та спочатку харківське видавництво “Фабула” організувало презентацію саме книги разом із фільмом у найперші дні показу. Ми були дуже здивовані, що зовнішньої реклами взагалі не побачили. Деякі актори кажуть, що навіть у кінотеатрах не було банерів, – ділиться Артемій Кірсанов. –  Здивувало й те, коли з Сергієм потрапили на ефіри місцевих телеканалів і радіо, прес-конференції, але представники ЗМІ не знали, що існує фільм. Досить дивна історія.

Насправді, саме фільм мав рекламувати книгу, а тут люди захоплюються: “Така гарна обкладинка!” Ми кажемо: “Так фільм є.” І вони щиро дивуються.

В мережі Facebook почали звертатися люди, пропонувати відвідати одне, друге, третє місто. Інші теж побачили, що ми їздимо. Ми домовилися з продюсером Сергієм Барановим – він надав можливість робити некомерційні покази. Можна сказати, що вже об’їздили всю Україну, де нас запрошували – десь 30 міст: і великих, і малих. Ми не їздили б, якби бачили, що фільм – непотрібний або не викликає емоцій, які ми бачимо в людей після показу. Тому вважаємо за потрібне, якщо є попит, приїхати та показати. 

– Ми були на передовій: у Попасній, у Золотому. Згодом знову поїдемо, – розповідає Сергій Дзюба.

Коломияни зауважують, що на фільм “Позивний “Бандерас” важко було потрапити через незручний час показу: 

– Можливо, це – ще одна наша внутрішня війна. Прокат фільму влаштовують бізнесмени, що купують копії, аби заробити на цьому, – коментує Олег Шульга. 

Чи можна вважати художній фільм документалістикою? Цей – можна, адже він документує емоцію. Емоції, які переживали учасники війни на сході. Цивільні повинні їх пережити, щоб зрозуміти, що там відбувається.

Книга та фільм: спільне та відмінне

– Ми кажемо, що історія побудована на реальних подіях. Це стосується, наприклад, убивства “Десантника” біля села, що ходив до жінки чи людей, що приходять лікуватися до нашого військового лікаря, адже більше немає куди йти, навіть якщо родичі воюють за сепаратистів або вболівають за агресора. Ми ці історії, коли почали створювати сценарій фільму, дізналися від військових волонтерів. Зустрілися з Сергієм Пашковим (“Індіанець”), бійцем батальйону ім. Кульчицького, добровольцем першої хвилі мобілізації, що саме був на блокпості. Він надав нам фото- та відеоматеріали, від яких ми відштовхнулись емоційно, – згадує сценарист. – Він надав нам щоденники військового життя, та це не була детективна історія.

Взагалі, кожна з історій, що ми чули, була про війну. Зараз багато хто з військових про неї пише коротенькі чи більші оповідання. Але все ж для кіно, а надто – для жанру бойовик, трилер, детектив, як нам хотілося зробити – потрібна ще була художня лінія. Саме тому ми вигадали героя.

Гібридна війна, котра відбувається в Україні, це – війна диверсій. Звичайно, робота контррозвідки дуже важлива, особливо беручи до уваги 2014 рік, коли зупинили наших бійців перші “мінські угоди”. Ми якраз узяли цей період, коли диверсанти намагалися, та й зараз намагаються, переконати, наче то – ми стріляли по мирних людях. Героя ми зробили контррозвідником, бо вважаємо, що контррозвідка дуже багато робить у цій війні, де не зрозуміло, хто – свій, а хто – чужий. Такі теракти – реальні: замісник начальника нещодавно був затриманий із російським паспортом. Тобто, не тільки в штаб може бути засланий диверсант, а й у саму контррозвідку. Це – дуже прикро. Ми маємо такий спадок від Януковича та його компанії.

Ми зробили й антигероїв – “Манекена” та “Бороду” – теж художніх. Бачили від початку подій, що є люди, як Гіркін або Стрєлков. Вони приїжджають сюди вбивати, створювати диверсії. Вони – люди без обличчя, просто професійні військові ГРУ. Їм не принципово, кого вбивати. Ми не хотіли зробити одних хорошими, а інших – поганими, бо люди хочуть якогось захисту – це завжди можна зрозуміти. На цьому Росія будує гібридну війну, розділяє українське суспільство.

Нас зацікавила саме ця проблема – розмежування українців

Люди задурені пропагандою, якої вдосталь. Цей фільм – пропаганда з нашого боку, хоч герой і не є кришталево чистий, у нього – дуже багато проблем. Ми зробили драматично-детективну історію, щоб її подивилася саме молодь. “Позивний “Бандерас” можна дивитись у будь-якій країні як детектив.

Книгу ми написали саме тому, що в цій історії є ще дуже потужний драматичний момент і ліричні лінії кожного з бійців групи “Бандераса”: хто вони, звідки, що думають про цю війну. Ми вирішили зробити книгу, щоб історія повністю дійшла до людини, без скорочень. У фільмі є ненормативна лексика, він для аудиторії 16 +, а в книзі її нема. Якщо комбат лається, ми пишемо “комбат лається” – і всі розуміють, як лається комбат, навіть діти. Але, насправді, багато дітей подивилося фільм і більшість із них цієї лайки не помічають. Можливо, така лайка – вже буденна, тільки ми думаємо, що когось можемо своїм фільмом навчити лаятися. Книга – виключно україномовна та зроблена як окремий твір, за формою щоденників бійців групи “Бандераса” та його самого. Також тут є авторський погляд і погляд мешканців села Веселе.

У нас вийшло два продукти. Вони різні, але про одне. У фільмі збережена динаміка. Режисер Заза Буадзе мав витримати певні закони розповіді історії для того, щоб її можна було дивитися на одному диханні. Якби він почав пояснювати всі моменти, історія б затормозила. А в книзі можна подивитися, які думки були в “Бандераса” тощо. Там також більше ліричних ліній, ліній кохання, не тільки “Бандераса”. Розширена лінія, бо більше розповідається й про відносини з Яною, й про відносини з Женею, як вони познайомилися тощо. Також є історія кохання “Говерли” до Ірини “Дока”, на яку просто не вистачило метражу.

Насправді ми відзняли фільм, тривалістю три години. Потім годину Заза мав вирізати. Це – дуже важкий процес для режисера, коли він мусить викидати в корзину цілі сцени, які вже відзнято. Але він мусив це зробити. Ми задоволені роботою режисера, керманича цього фільму, але ми також мали можливість у книзі більше розповісти деталей фільму, тому ми з Сергієм вирішили написати про це. Так і зробили.

– Кажучи про майбутні роботи, ми з Сергієм вирішили продовжити роботу над наступною частиною “Бандераса”, – підсумовує Артемій. – В першій історії ми недосказали деякі речі, не завершили лінії, бо хотіли, щоб у нас був такий сильний герой, який може перемагати, а не скиглити та боятися. Тому ми продовжуватимемо в цьому напрямку історію. Щодо кіно – перед тим ще багато що потрібно зробити.

Сергієм та Артемій написали сценарій, по якому вже навіть зняли фільм про Василя Стуса, “Заборонений”. Він вже відзнятий і вийде восени:

– Ми презентували його в Держкіно, його дивилися шестидесятники – ті люди, що знали Василя Стуса особисто: Василь Овсієнко, Микола Горбаль, Маргарита Борис-Довгань, Олесь Шевченко. Вони були вражені, фільм їм сподобався. Думаю, це буде важлива для кожного українця прем’єра. Ми з Сергієм зробимо все від себе залежне, щоб по містах якомога більше людей дізналося про вихід цього фільму. Ми також пишемо книгу про Василя Стуса по цій історії, адже це теж буде жанр трилера – загадка його загибелі в таборі, останні 7 днів, які він там провів. Тож це теж – патріотична історія, над якою ми зараз працюємо в формі книги.

Ми зніматимемо продовження історії про “Бандераса”, щоб не звучало в Україні гасел: “Я тебе туди не посилав”, а вони звучать і в Києві, й по всій Україні. Щоб люди, особливо молодь, знала, що наші хлопці – справжні герої, завдяки їм ми живемо в мирі, а травмовані радянщиною залишилися в історії – додав Сергій.

То все ж професійні актори чи учасники бойових дій?

Багато справжніх військових АТО взяло участь у зйомці фільму, в тому числі виконавець головної ролі. Олег Шульга рік служив у Золотому. “Борода”(Микола Зміїєвський) – справжній військовий, металург із Кривого Рогу, боєць 79-ої бригади. До цього він не грав головних ролей, тільки в масовці, він не актор. Це – його перша головна роль. Рідний брат Олега зіграв роль “Манекена”. 

“Говерлу” в фільмі зіграв коломиянин Сергій Лефор. На жаль, через роботу він не зміг бути присутнім на зустрічі. 

Захід відбувся з ініціативи творчої групи, а  також Коломийського міського та районного центрів допомоги учасникам АТО, а Музей історії міста Коломия гостинно приймав. 

Юлія МАРЦІНОВСЬКА

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Kozak System виступив з концертом для 10-ї бригади у зоні ООС. ФОТО