Цього року у вересні громадські активісти Коломийщини вирішили віднайти місце загибелі повстанців.
Сину повстанців Василю Дронюку, на час загибелі батьків було 4 роки.
Згідно історичних довідок, використаних зокрема у творі Михайла Андрусяка “Останні з когорти залізних”, Іван Кулик (псевдо: “Сірий”) народився у селі Грабове, Шахтарський район, Донеччина. Служив офіцером Червоної Армії, у званні старшого лейтенанта (за іншими даними, був капітаном). Потрапив у німецький полон. Згідно з першою версією, з групою полонених утік з концтабору й дістався Карпат. Серед утікачів був член ОУН, який і привів полонених до повстанців у район Коломиї. За іншою версією, групу полонених, яку німці етапували в Райх, відбив підрозділ УПА. У тій групі був і Кулик. Це сталося орієнтовно восени 1943 року. З 1946 року був військовим референтом, згодом — референтом пропаганди Коломийського окружного проводу. В жовтні 1950 року, після загибелі окружного провідника ОУН Коломийщини Григорія Легкого-«Бориса» , Іван Кулик-«Сірий» став його наступником. Отримав звання сотника УПА та став окружним провідником повстанців Коломийщини.
Восени 1951 року, агент МГБ, зрадник Роман Тучак —”Кіров”, видав інформацію про місцезнаходження провідника і при спробі захоплення він загинув.
У криївці з Іваном Куликом перебувало ще подружжя повстанців родом з Великого Ключева: кущовий керівник ОУН Юрій Дронюк (“Яр”) і друкарка Коломийського окружного проводу Дронюк Анна («Муха»). За інформацією від сина повстанців, Василя Дронюка, коли кагебісти підійшли до криївки, повстанці зірвали гранати.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Які заходи відбудуться 14 жовтня у нашому місті