Подружжя з Коломийщини спорудили швидко та недорого власне житло

Коломиянин Володимир Мельник із дружиною Надією (на знімку) спорудили швидко та недорого власне житло.

Будівельний комплекс Івано-Франківщини привабливий для інвестування. Щороку зростає виробництво продукції та сягнуло торік 3,7 мільярда гривень. Половина з цього обсягу — виконані на будівництві інженерних споруд роботи. Решта, майже порівну, — спорудження нежитлових будівель та житла. Тут область переживає справжній бум. Однак забудовники дедалі частіше надають перевагу економним та комфортним проектам, пише Голос України.

Наче інопланетяни приземлилися в Коломиї

Бірюзовий купол посеред зеленої трави, поруч — щойно скошена пшениця, десь поодаль, як на долоні, — Коломия, лісок за городом, на горизонті видніються Карпати. Такий незвичний будинок поблизу села П’ядики привертає неабияку увагу.

Його загальна площа — 100 квадратних метрів: є три спальні, великий хол, кухня та всі зручності.

Коломиянин Володимир Мельник із дружиною Надією поставили собі за мету спорудити швидко та недорого власне житло. Під час вибору проекту надали перевагу безпечному та енергозберігаючому варіанту будинку. Взялися за економ-варіант — із полістиролбетонних блоків.

«Ідею взяли у своїх сватів з Київщини. На старті мали 25 тисяч американських доларів. Замовили матеріал у Херсоні на заводі. На сам купол із вікнами та входом витратили половину суми, ще дві тисячі доларів пішло на шпаклювання», — розповідає Надія.

Володимир сам мурував стіни та дах, бо все житло — суцільним куполом. Позаминулої зими морозець був нівроку, до 25 градусів. А всередині доволі тепло, +6. Навіть попри те, що підвал на той час ще не був закритий і від нього тягнуло холодом. Минулої зими переконалися в комфорті будинку. Підключили електричне опалення, для +18 достатньо було підігріву підлоги в кухні та спальні. Вхід до кімнат — із холу, та ще якось так продумано цікавими архітектурними рішеннями, що одразу й не зауважиш дверей. Так само від стороннього ока заховані котел та бойлер.

«Обживаємся поволі, доробляємо всередині. Часто запитують, у скільки загалом став нам будинок. Усе залежить від того, хто собі що придумує в інтер’єрі. Головне, що такому сферичному житлу на зразок геодезичного купола не страшні вітри та урагани», — коментує господар.

Господиня додає, що до її фаху економіста, педагога та кравчині тепер знадобилися знання дизайну та агрономії, бо на 25 сотках відвели місце й для городу. Та найважливіше, що в сімейному гніздечку кожен із подружжя почувається затишно.

Нещодавно переїхав сюди жити зі своєї коломийської квартири Юрій Гайдук, батько Надії, гостюють діти та внуки, які радіють від таких «космічних» лабіринтів. У незвичному будинку вистачає місця всім.

За прикладом подружжя на тій самій вулиці в П’ядиках закладено фундамент ще одного сферичного будинку. За проектом він має бути дерев’яним.

«Квадратні метри» — не головне

За обсягом прийнятої в експлуатацію загальної площі житлових будівель у розрахунку на тисячу осіб Івано-Франківщина посіла торік почесне друге місце серед регіонів держави. За обсягом капіталовкладень область — п’ята, і в трійці лідерів — за темпом зростання житлового будівництва. Такі дані оприлюднили в обласному управлінні статистики з нагоди Дня будівельника.

Понад третина сімей Прикарпаття мають у своєму користуванні чотири й більше кімнат. Кожне четверте домогосподарство мешкає в окремій квартирі, три чверті населення проживає в індивідуальному будинку або його частині.

Важливо, що в гонитві за «квадратними метрами» та іншими обсягами не забувають про комфорт. Нові житлові багатоповерхові комплекси Івано-Франківська та інших населених пунктів області — то дбайливо доглянуті оази. Так само — численні садиби в розрізі розвитку зеленого туризму.

Будували-будували, а користуватися немає кому

Мода на гігантизм початку 90-х минулого століття спонукала споруджувати дво- та навіть триповерхові котеджі. Повиростали цілі «Поля чудес» у передмістях Івано-Франківська та інших населених пунктах області. Великі приватні будинки — неабиякий тягар для їхніх власників. Що далі від обласного центру, то менша перспектива обжитості таких хат. Чимало з них, особливо в маленьких містах і селах, так і стоять закинутими. Перспектива їх оживлення мала: в деяких довгобудах уже проросли через дахи дерева.

Навіть якщо великі будинки обжиті, то доглядати за ними складно. То споруджуєш із десяток років, то опісля немає кінця-краю благоустрою, парканам, садам-городам. Адже хату будували в розрахунку на велику сім’ю. Діти виросли, випурхнули із гніздечка, а на батьків лягає весь тягар. У селах досі побутує традиція, коли двоповерховий розкішний котедж, із наймоднішим «євроремонтом», підвісними стелями, просторими ванними кімнатами, холами та світлицями відкривають лише на свято та на час приїзду рідні. Таких оказій стає дедалі менше. А старенькі тим часом мешкають у літніх кухнях, де біля старої пічки тепло й затишно.