Роман Дячук депутат від політичної партії “Європейська Солідарність” висловив свою думку на рахунок пробеми із сміттям у місті та районі, а також до пропозиції відмови послуг AVE.
Я, напевно, зобов’язаний поділитись досвідом у царині упорядкування поводження з твердими побутовими відходами(ТПВ).
Хочу нагадати, що в далеких 2007-2008 роках, коли звичним місцем захоронення сміття на Коломийщині та і в самій Коломій були потічки, річки , яри , канави, ми з тодішнім головою Коломийської районної ради Д. Немішем виїхали на Закарпаття , де в той час робилися перші кроки до вирішення такої ж проблеми.
Саме тоді австрійська фірма AVE успішно почала працювати у Виноградові , Берегово , Мукачево та інших населених пунктах Закарпаття . Там ми ознайомилися із потужностями компанії в Угорщині та Австрії .
З великими труднощами нам вдалося переконати представників компанії освоїти Прикарпаття і розпочати свою роботу на Коломийщині та Снятинщині . Це була успішна інвестиція , адже компанія зайшла зі своїми сучасними смітт’євозами та контейнерами. Також була зареєстрована юридична компанія, розроблена і впроваджена логістика збору та вивозу ТПВ .
Здавалося, що проблема сміття була вирішена. Фірма AVE розширювала поле своєї діяльності на Косівщину ,Городенківщину і врешті решт на Івано-Франківськ .
Проте після деякого часу компанію з Івано-Франківська витіснили. І це є підтвердженням , що конкуренція на цьому ринку досить жорстка.
Підприємству AVE вдалося впорядкувати і вирішити проблему сміття на Коломийщині, але виникли непорозуміння на території міста Коломия.
Однією з причин, напевно, було те , що компанія за своєю суттю є європейською, принципом роботи якої є відкритість і прозорість.
Якщо зараз хтось пропонує змінити компанію ( а це є відкритий конкурс), то ми повинні переконатись , що маємо справу не з посередником , а безпосередньо з компанією, яка має успішний досвід роботи в цій царині .
Також ми повинні розуміти , що компанія налаштована добре працювати, що вона готова укласти довготерміновий договір , принаймі більше десяти років .
Тільки такі умови дають підприємству стратегічне бачення на довготривалий термін, можливість та бажання проводити капіталовкладення у вигляді нової техніки , сміттєсортувальних ліній , контейнерів для роздільного збору сміття та іншого .
Ліцензованих місць захоронення- полігонів ми немаємо. Є місця звозу сміття з дозволами сумнівного походження та терміну дії . Для того , щоб обладнати такий полігон , який би відповідав світовим нормам , потрібно зручне з позиції логістики місце , розміром не менше 20Га і кошти в розмірі 25-30 млн. грн.
Якщо дві останні умови , а це територія і кошти будуть вирішені, то тільки після цього ми можемо про щось говорити . Все решта , це нездійснені мрії і загрози сміттєвого колапсу .
Ділюся з вами цим із позиції свого досвіду. Мені вдалося ознайомитися з технологією поводження з ТПВ в Європі та Канаді.
І найголовніше , і там і там вирішення цієї проблеми починається із дошкільних закладів та шкіл , де прививається культура обмеженого нагромадження , сортування та розуміння принципу утилізації ТПВ .
