Туристи пізнають країну не лише знайомлячись із цікавими пам’ятками мистецтва й архітектури, унікальними ландшафтами та природними особливостями. Для багатьох це ще й гастрономічний аспект, адже у традиційних стравах криється не лише історія, а й сучасні тенденції розвитку країни.
Про те, що Україна – це не лише борщ і вареники, спробували довести на Прикарпатті. Аби відчути Карпати на смак, тут радять розпочати з подорожей на Бойківщину та Гуцульщину і для цього Івано-Франківська місцева влада організувала презентацію нових туристичних маршрутів. Щоправда, фахівці їх створили з урахуванням найпопулярніших зелених садиб та приватних господарств, які вже здобули любов та повагу в гостей Прикарпаття, пише Укрінформ.
СМАК БОЙКІВЩИНИ: БУЛЬБЛЯНІ ПИРОГИ І ТРАВИ НА ЛИСІЙ ГОРІ
Найперше треба сказати, що бойки – це етнографічна група українців, які живуть біля підніжжя Карпат. Це надзвичайно працелюбні та щирі люди і гість для них – понад усе. В Івано-Франківській області бойки розселені у трьох районах: Калуському, Рожнятівському і Долинському. Саме в останньому фахівці розробили дводенний тур «Смак Бойківщини».
Маршрут починається з села Оболоня, що біля міста Долини. Тут на 30 га землі місцеві господарі вирощують лохину – ягоду, яка є надзвичайно популярною в Європі.
Селяни обіцяють навчити туристів відрізняти лохину від звичайної чорниці, ознайомити з її корисними властивостями, помогти назбирати і придбати за досить помірну ціну. Вже в Долині гості можуть навіть купити саджанці цієї рослини на місцевому підприємстві. Далі туристам пропонують відвідати унікальний «Центр Спадщини Вигодської вузькоколійки», де їм розкажуть про лісову та річкову екосистеми Карпат, історію Бойківщини та проведуть дегустацію джемів, варення та іншої смакоти з лісових ягід у місцевій майстерні.
Першою гастрономічною локацією для туристів стане «Грибна галявина», де просто неба місцеві господарі зварять у казані грибну юшку.
«Здавна гриби для бойків були незмінною щоденною стравою. М’ясо місцеві люди вживали дуже рідко, лише у свята. Ми запропонуємо гостям грибну юшку, зварену за прадавнім рецептом», – обіцяє начальник відділу інвестицій та туризму Долинської РДА, розробник маршруту «Смак Бойківщини» Наталя Диндич.
У Новому Мізуні гості побувають на овечій фермі, де їм запропонують посмакувати сиром з овечого молока, засмажити шашлик і спробувати справжній бограч просто на полонині. Радять на Долинщині відвідати ще й козячу ферму, де можна не лише спробувати свіже молоко та сир, але й зробити незабутнє селфі з кізочкою Марусею.
Утім, справжньою гастрономічною візитівкою Долинщини тут називають зелену садибу Оксани Клебан «Дарваїв Кут», що біля річки Мізуньки. За фахом пані Оксана – лікар-стоматолог. Зізнається, туризмом захопилася зовсім недавно, і це стало для нею улюбленою справою життя. Своїм гостям вона пропонує лише бойківські страви. Жінка проводить майстер-класи і готова ділитися сімейними рецептами.
«Картопля здавна була основною стравою для бойків. Бульбляні пироги – недільна страва. Я відновила їх приготування. З половини картоплі, потертої на дрібній тертці, та з половина вареної, робимо тісто, додавши борошно, яйце та сіль за смаком. Всередину додаємо сир із кропом і сіллю. Ліпиться пиріг, варять його у воді. Додають пересмажену сметану, шкварки, гриби та різноманітні соуси. Таких пирогів є багато різних видів. Аби не терти бульбу, сучасні господині додають крохмалю до вареної картоплі. Пироги виходять дуже м’якенькі», – запевняє пані Оксана.
Щороку у літній період господиня заготовляє до 200 трилітрових банок компотів з черешні, вишні, слив, груш, зібраних біля хати. Каже, це дуже зручно, коли гості на порозі. А ще вона частує їх усілякими сирними стравами по-бойківськи, галушками зі шкварками, бринзою і сметаною, мачанкою зі свинини і навіть «залізним борщем».
«Оця терта бульба вариться на молоці. Додається лавровий лист, петрушка, сіль. Виходить ніби кисіль. Але це якраз і була перша страва бойків сто років тому. Ще здавна курку в нас їли лише коли хтось заслаб, м’ясо – восени, коли різали баранів, свинину – лише перед Пасхою, а телятину, коли вродилось телятко, бо теличку тримали на молоко. Основна їжа тут завше була рослинною», – розповідає Оксана Клебан.
На гостей жінка чекає з радістю, готова прийняти у себе одночасно до 20 туристів і зовсім за помірною ціною. Усіх пригостить і жодного не відпустить без гарного настрою.
Ще однією з найновіших атракцій для туристів у Долинському районі є медоварня «Чорна бджола», де гостям проведуть екскурсію та дегустацію продуктів бджолярства і трав’яних чаїв у дегустаційній залі, створеній у австро-угорському стилі. Усе, що посмакує, можна придбати відразу на медоварні. Варто також побувати у тутешньому господарстві «Медова симфонія», де вирощують справжню карпатську бджолу.
«У нас налічується близько 200 бджолосімей. Вулики стоять високо в горах. Карпатська бджола не дуже норовиста, а мед приносить насичений, з низьким вмістом цукру. З нею можна обходитись без лицевої сітки та рукавиць. Ми частуємо гостей медом, бальзамом власного виробництва, трав’яними чаями і смачною випічкою», – запрошує господар «Медової симфонії» Володимир Кіс.
Запастися трав’яними чаями на Долинщині радить і травниця Іванна. Про їх цілющі властивості вона знає від своєї бабусі. Жінка завше збирала їх у горах сама, а тепер навчає цього туристів.
«На Лису Гору ми піднімаємось за день. Сходження починається о 10 годині і за півтори-дві години – ми вже на вершині, звідки відкриваються чудові краєвиди і видніється Гошівський монастир. На обід я готую в горах партизанську кашу. Пригощаю гостей щипанками, національною бойківською стравою. Їх печу на вогні, замішую на квасному молоці. Суниця, брусниця, грибочки, трави – усе збираємо дорогою. Часто відвідуємо ще й могили Січових Стрільців», – розповідає Іванна.
Оболоня, Долина, Вигода, Новий Мізунь, Новоселиця, Рахиня, Тростянець та Старий Мізунь – це 30-ти кілометровий туристичний маршрут, який обіцяє незабутні враження для гостей Долинщини. Добратися до гастрономічних локацій можна автобусом або ж власним автомобілем, бо дороги тут оцінюють просто і коротко: «можна їхати».
СМАЧНІ ПОЛОНИНИ ГУЦУЛЬЩИНИ
Якщо бойки з радістю діляться своїми рецептами, то про гуцулів, а вони живуть у горах, цього сказати не можна. У селах Старі Кути, Рожнів, Яворів, що в Косівському районі, є господині, які нагодують вас неймовірною смакотою, але “фірмових” секретів таки не відкриють. Справжню екзотику тут радять пошукати не лише у колибах і садибах, але й на полонинах, де відпочинок став неймовірно популярним.
Лише на Верховинщині працює 18 полонин, де випасають до 2 тисяч корів, майже тисячу овець і сотні коней. Туристи, які полюбляють бринзу, вурду, копчені сири не втрачають можливості, аби піднятися на полонину і на власні очі побачити виробництво. Так одноденна подорож на полонину Кринта, на яку треба їхати автомобілем ГАЗ, обійдеться гостю 200 гривень. Сюди входить дорога, послуги гіда і дегустація сирів та наливочок.
«Полонина Луквиця, одна з небагатьох, де відновили вівчарство. Саме тут можна подивитись, як стрижуть овець, як виготовляють справжній овечий сир. Бо турист завжди питається: «А це справжня овеча бринза?» То тут вона – справжня», – запевняє радник голови Верховинського району Марія Маківничук.
Туристичний маршрут «Смачна Яремчанщина» нині пропонує піднятися на полонину Маковицю, де гостей познайомлять із технологією виробництва гуцульських продуктів та страв. Незабутньою обіцяє стати і подорож на полонину Перці. До неї веде чудова дорога, поряд облаштована парковка для авто, тож туристам треба лише доїхати до села Яблуниця. З Яремчі на полонину автобуси везуть залюбки.
«Ми на висоті 1000 метрів над рівнем моря. У нас відкриваються найкращі краєвиди. Вершини Говерли та Петроса – ніби на долоні. На нашій арт-полонині ми відроджуємо гуцульські традиції. Для цього створили гуцульське міні-село і започаткували 14 майстер-класів. Вже зараз у нас працює кузня, де коваль демонструє свою майстерність і вчить кувати. Ми тчемо ліжники і гуні (гуцульські кожухи – авт), і кожен може до цього долучитись. Ми вишиваємо, плетемо силянки (гуцульська прикраса на шию з бісеру або намистин – авт.), гончаримо, малюємо писанки і картини. У нас є грядки, корова, вівці, кролики, власна сироварня, свої вулики. Ми відновили стару кухню, де печемо хліб і готуємо гуцульські голубці з квасної капусти. Робимо начинку і печемо найсмачніші картопляні пироги і подаємо їх із бринзою та шкварками, ми робимо найкращу бужиницю в Карпатах, ліпимо сирних коників разом із космацькими та верховинськими майстринями, частуємо власними чаями та наливками», – розповідає гід полонини Перці та співвласниця туристичного бізнесу Людмила Грищук.
Тут туристам запропонують ще й порибалити і відразу засмажать рибку. Якщо гості вирішать залишитися довше, на полонині вони зможуть орендувати зручні намети і для цього не потрібно тягнути їх високо у гори.
На Коломийщині туристам пропонують здійснити одноденний тур «Зцілення починається з душі». Оздоровча подорож розпочнеться з села Нижній Вербіж, де знаходиться Церква Різдва Пресвятої Богородиці, яка у 2013 році увійшла до переліку Світової спадщини ЮНЕСКО. Перша дегустація відбудеться у селі Спас, одному з найбільш мальовничих сіл Коломийщини. Саме тут працює господарство «Чиста флора», відоме виробництвом медових драже, трав’яних чаїв та інших цілющих напоїв.
Зовсім поряд туристи побачать справжню страусину ферму і посмакують омлетом зі страусиних яєць. Фото з екзотичним птахом гостям гарантують господарі ферми. А за «довбушевими варениками» доведеться їхати до Печеніжина. Лише тут їх готують за старовинним рецептом і приправляють усілякими легендами та оповідками про свого легендарного земляка Олексу. До пареників (вареники на парі – авт.) місцева родина запропонує грибну юшку, замащенку і ще безліч унікальних страв.
Одноденний маршрут на Коломийщині рекомендують завершити у селі Пилипи, на пасіці «Золоті крилечка».
Мед, апітерапія, сон на вуликах і дегустація унікальної продукції чекає туристів ще й у Косові, в господарстві Миколи Балаша. Бджільництво тут називають справжнім трендом регіону, а на пасіках готові ділитись власними рецептами оздоровлення.
«За 20 років я випробував і пропоную своїм гостям власний апіфітопродукт. У ньому є мед, пилок, прополіс, маточне молочко , трутневий гомогенат і насіння гарбуза. Він збагачує організм амінокислотами та цинком. Цю композицію я вважаю найбільш цінною для оздоровлення, за нею до мене їдуть навіть із далекої Литви», – розповідає власник сімейного оздоровчого комплексу «Бджолиний рай», цілитель Микола Балаш.
Гастрономічний маршрут на Косівщині переплетений із давніми народними промислами, а тому туристам пропонують відвідати агрофірми з дегустаційними залами та взяти майстер-класи у відомих майстрів.
«У Яворові господиня запропонує подивитись, як виробляють справжні гуцульські ліжники. Якщо пощастить, тут можна зловити форель у господарстві. Поки гості купаються у валилі, а це таке гуцульське джакузі, форель уже буде готуватись у печі. Така ось косівська атракція для гостей», – розповідає фахівець із питань туризму Косівської РДА Ірина Дімбровська.
Для тих, хто прагне відчути справжню екзотику, пропонують відправитись на Покуття, у село Копачинці, Городенківського району. З Івано-Франківська до Городенки 30 кілометрів автобус їхатиме більше години. Далі, а це ще 15 км, доведеться добиратися так званими «польовими дорогами». Але кажуть, варто здолати цей шлях, аби побачити ферму з вирощування равликів і посмакувати неймовірним делікатесом.
«Наша ферма – перша така в області. Запустили її у червні. Це – наш основний бізнес. Маємо виростити і зібрати равлика на жовтень. Збут плануємо організувати у країни Європи. Також популяризуватимемо культуру споживання равлика на внутрішньому ринку», – стверджує співвласник і директор ферми «Покутський равлик» Іван Паламарчук.
Він обіцяє розповісти туристам про цінність і користь м’яса равлика, показати власну ферму і приготувати делікатес у часниковому соусі. Для цього, каже, равликів відварюють не менше трьох годин, мушлі готують окремо і фарширують з часниковим соусом. До речі, часник росте поряд із равликами. Усе, запевняє, екологічно чисте і дуже смачне, бо іншого у Карпатах не буває.
Переконатись у цьому може кожний. Варто лише обрати для відпочинку власний маршрут, як кажуть на свій смак і вподобання.
P.S. Про всі туристичні маршрути можна запитувати у туроператорів або у відділах туризму районних адміністрації.
