Поки Збройні сили України «денацифікують» окупантів, а резерв готується до другої фази, цивільним рекомендують відновлюватись та продовжувати жити звичним життям там, де це можливо.
Навчатись, ходити на роботу, виховувати дітей, займатись хатніми справами, гуляти, волонтерити та жертвувати (за можливості) кошти на українську армію, яка воює, щоб українці могли дозволити собі продовжувати жити.
Психологи та економісти наголошують, що кожна людина має своє місце у цій війні й повинна вести оборону насамперед на своєму рубежі.
Адже перемога України залежить від чималої кількості чинників, зокрема й від економічного та морального стану всіх українців.
Що таке «синдром вцілілого», як його розпізнати та як з ним упоратись — журналістка Фіртки розпитала у психологині Наталії Мирошніченко.
Давно мрієш про нову машину?
Завітай в SDetailing – і забирай свою наче з салону.
Ми пропонуємо:
Полірування авто
Полірування фар
Полірування декоративних вставок салону(демонтаж-монтаж)
Полірування колісних дисків
Хімчистка салону
Поклейка вінілових та антигравійних плівок
Часткове полірування кузова(полірування царапин)
Антихром
Займайтеся своїм життям, а не своїм авто👌🏻
Телефон для запису,та консультації:
📱 0(95) 93 91 304
📱 0 (73) 206 24 37
Так, психологиня пояснює, що синдром вцілілого — це сильне почуття провини, сорому і жалю, коли людині вдається зберегти собі життя. Також такі почуття можуть виникати, коли життя людини триває легше і простіше, ніж у близьких людей.
Зокрема, за її словами, почуття провини та сорому можуть застати й того, хто вирішив залишити країну, й того, хто залишився жити у спокійному регіоні, де не точаться запеклі бої.
«Тяжкість симптомів залежить від загального психічного стану людини та ситуації, яку доводиться переживати.
У тяжкій формі синдром вцілілого складно відрізнити від посттравматичного стресового розладу», — каже фахівчиня.
Іншими словами, додає експертка, людина відчуває синдром вцілілого наступним чином:
- вижив — винний;
- не зміг допомогти — соромно;
- мене недостатньо і моєї допомоги завжди мало. Адже це не зупиняє війну в одну мить. Відчуття, що інші роблять більше, а я просто марний;
- виїхав із країни — відчувається як «я поганий», «зрадник» та взагалі «боягуз»;
- я тут у безпеці, отже, соромно перед тими, хто ховається в бомбосховищі й чує весь жах.
