Часи явної боротьби за те, щоб прогодуватися, помалу відходять. Та є і зворотний бік учорашньої проблеми
Як біолога і еколога мене дратує, як казали в радянські часи, хижацька експлуатація природних ресурсів в Україні. Я розумію, що це етап розвитку кожної країни, та мені шкода, що в нас це тепер так не врегульовано, пише Тарас Прохасько у колонці НВ.
Тішить, що часи явної боротьби за те, щоб прогодуватися, помалу відходять. Тобто відсоток людей, які покладають на це всі свої сили, стає щоразу меншим – наразі люди ситі. Та з іншого боку, дратує такий уже патологічний консюмеризм: тотальна ідеологія, філософія і практика споживацтва, що насправді перетворилась на головний інтерес для більшості українців. Очевидно, що люди стали заможнішими. І в кожному разі те, що у всіх сенсах називається купівельною спроможністю – і можливості купити, і пропозиції – виросли не до порівняння.
Тішить, що немає голоду чи нестачі, але я маю на увазі й зворотний бік: у дуже багатьох випадках кожна окрема людина ставить споживацтво в основу своєї філософії буття, це стає найцікавішим для неї. Всі стремління і бажання зводяться до вибору і досягнення речей споживання, в тому числі у філософії та практика саморозвитку. Хвиля самовдосконалення тепер присутня на всіх рівнях, але найчастіше в її основі також лежить споживання – споживання більшого.
Давно мрієш про нову машину?
Завітай в SDetailing – і забирай свою наче з салону.
Ми пропонуємо:
Полірування авто
Полірування фар
Полірування декоративних вставок салону(демонтаж-монтаж)
Полірування колісних дисків
Хімчистка салону
Поклейка вінілових та антигравійних плівок
Часткове полірування кузова(полірування царапин)
Антихром
Займайтеся своїм життям, а не своїм авто👌🏻
Телефон для запису,та консультації:
📱 0(95) 93 91 304
📱 0 (73) 206 24 37
Ще одне, і це також світова тенденція: мене дратує, що стає усе більш помітним відрив від культурної традиції, чи її переривання. Я не про коляду чи вишиванки. Йдеться про величезний перелом, коли навіть вчорашнє вже є нецікавим, а відповідно і незнаним, в тому числі в академічному середовищі чи галузі освіти та науки.
Та якби там не було, і якими би темпами це не відбувалось, але розвивається і стає усе більш помітною толерантність і свобода особистості. Разом з тим повільно, хоча час від часу і виникають загрози – може радше надумані та озвучені, ніж реальні – та думка про об’єктність української держави стає все більш природною, побутовою і щоденною.
Тобто щоразу менше виникає якихось сумнівів у тому, що вона – Україна – мала би бути.
