Гуцульське містечко Косів 100 років тому було одним із центрів вегетаріанства у Центральній та Східній Європі. До сьогодні зберігся санаторій, в якому відпочивала тогочасна еліта. Проте будівля санаторію в плачевному стані.
Про це повідомив Vsevolod Polishchuk, пише Правда.
У мене за спиною одна зі старих будівель санаторію, де з 1891 року доктор Аполінарій Тарнавський та його родина приймали гостей з двох імперій.
Вегетаріанські страви, пробіжки горами, сонячні ванни, обливання холодною водою. Так лікував багатіїв зі Львова, Варшави, Праги, Відня доктор Тарнавський. Народжений біля Яворова (того, що на Львівщині), Аполінарій закінчив Ягеллонський університет у Кракові і якийсь час працював у лікарні у Львові. Та зрештою його погляди на здоров’я суттєво розійшлися з практикою офіційної медицини.
У тодішній пресі найчастіше обговорювали практику Тарнавського ганяти своїх пацієнтів горами голяка. Мене ж більше захоплює історія ресторану, який діяв при санаторії. У його сезонних меню було загалом майже двісті страв, і при цьому більшість із них місцеві. У той час як у Західній Європі та Америці набувало популярності вегетаріанство на основі азійських страв, Тарнавські готували українські та польські, зрідка перемежовуючи їх чимось італійським або французьким. Або й створювали страви самі, як от аналог віденського шніцеля на основі подрібненої ячмінної каші і грибів. Було це оволактовегетаріанство, тобто з використанням молочних продуктів та яєць.
У 1901 році на основі рецептів ресторану дружина засновника Ромуальда Тарнавська видала у Львові книгу рецептів та порад “Вегетаріанська кухня із Косова”. Книгу перевидавали понад двадцять разів лише польською мовою у Львові, а були ж також англомовні видання у Лондоні. До речі, якщо ви зазирнете в електронну бібліотеку вегетаріанської спільноти Польщі, то побачите, що вся вегетаріанська література польською мовою з 1901 і аж по 1957 рік – принаймні зі збережених там – видавалася винятково у Львові.
Що ж до книги Ромуальди Тарнавської, у 2013 ми переклали її з польської і планували видати разом із Клуб Галицької Кухні/Klub Kuchni Galicyjskiej/Galician Cuisine Club Війна змінила плани у всіх, фінансування ілюстрацій і друку не стало. Тож наразі я просто розсилаю вордівський файл усім, хто забажає, поштою. Не все з книги виходить приготувати смачно: не ті продукти, змінилися смаки. Але цікавий сам підхід.
Дуже круто нарешті побувати в місці, про яке раніше купу разів згадував у статтях та дописах. Шкода тільки, що від старого санаторію залишилося так мало, та й цей останній корпус теж потроху загниває…
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Десять років порожніх обіцянок від Ігоря Слюзаря
