У ЄС заборонили фотографувати людей без їхньої згоди

Не маєш згоди людини, яку фотографуєш — не можеш оприлюднити фото. Незалежно від того, чи ти турист, чи фотожурналіст, чи стріт-фотограф, байдуже — чи хочеш виставити світлину у Facebook, чи надіслати в редакцію.

Таке нововведення тепер діє на території усіх без винятку 28 країн Євросоюзу, прописане у новому GDPR (Загальному регламенті про захист даних) від 25 травня 2018 року, пише Громадське.

Що таке GPRP і на кого він вплине?

Загальний регламент про захист даних (General Data Protection Regulation) — це документ, який змінить Директиву про захист даних (1995) і містить оновлені правила обробки персональної інформації.

Основна зміна тут полягає у тому, що регламент, на відміну від директиви, має наднаціональний характер. Тобто усі держави-члени ЄС та Європейської економічної зони зобов’язані виконувати його умови без потреби вносити будь-які зміни до національних законодавств.

GDPR допоможе забезпечити громадянам ЄС контроль за їхніми персональними даними та спросити регулювання бізнес-процесів, пов’язаних з обробкою даних, через уніфікацію правил, обов’язкових для виконання в усіх країнах.

Згідно із новим законом, жодні особисті дані не можуть оброблятися, якщо по-перше, це не обґрунтовано дією регламенту; по-друге, якщо власник даних не надав особистої згоди на їхню обробку.

Під обробкою розуміють будь-які «маніпуляції», що можна чинити з іформацією про людину — збір, запис, зберігання тощо. «Персональні дані» означають будь-яку іноформацію, яка ідентифікує людину: ім’я та прізвище, адреса проживання, паспортні дані, номер та марка автівки, номер банківської картки, історія хвороби, свідчення про національність, релігійні погляди тощо. Зовнішність, яку фіксує фотограф на своїх світлинах — в першу чергу. Саме цей пункт викликав найбільш неоднозначну реакцію ітернет-користувачів у ЄС.

«Незручності» для фотографування

Для висвітлення нововведень щодо аспекту фотографії Управління Комісара із захисту інформації (IDPC) оприлюднило роз’яснювальний документ «Захист даних та вулична фотографія».

Прописані у ньому вимоги мають на меті вберегти фізичних осіб, що зображені на світлинах без їхньої на те згоди від негативних наслідків розповсюдження їхніх зображень.

«Те, що представляє хорошу яскраву картинку для вуличного фотографа, може, з іншого боку, спричинити порушення прав особи, що зображена на фото, особливо якщо внаслідок цього людина зіштовхнеться з труднощами та потрапить в екстримальні життєві умови», — ідеться в документі.

Тож головна вимога до фотографів відтепер полягає в попередньому отриманні згоди перед публікацією або будь-яким іншим застосуванням із комерційною метою світлини, що виразно ідентифікує об’єкт даних, — тобто чітке дотримання Статті 9 Закону про захист даних. Вона засвідчує, що жодна обробка персональних даних неприпустима без попередньої згоди людини. Хоча форма згоди у регламенті не конкретизується, оптимальною вважається письмова згода.

За яких умов діють нові правила?

Згідно із Статтею 5 Закону про захист даних Закон не буде застосовуватися, якщо обробка персональних даних проводиться фізичною особою у виключно особистісних цілях. Тобто якщо фотограф зробив світлину, попередньо знаючи, що вона піде лише в архів, автор використає її як шпалери для робочого столу на лептопі або роздрукує і помістить на стіні у власній кімнаті, але гарантовано не буде публікувати у соцмережах та не надсилатиме жодним ЗМІ, до відповідальності автора ніхто не притягне.

Основними визначальними факторами дії закону щодо фотографії будуть такі:

• чи було зроблене фото у публічному місці?
• чи зображена на фото особа є публічною?
• чи представляє оприлюднена світлина суспільний інтерес?
• чи фото зроблене у публічному місці?

Постає питання, чи є різниця  ідентифікації  фотографії як елементу журналістської діяльності та як виду мистецтва. З позицій нового закону, і фотожурналістів, і митців (відповідно і фотографів-аматорів) притягують до відповідальності однаково.

Основоположний принцип у цьому випадку — принцип обмеженої цілі: він означає, що інформація має бути зібрана для конкретної і незмінної цілі. Тобто якщо ви кажете людині, що знімаєте для, скажімо, Die Welt, публікація світлини у вашому фб буде порушенням законодавства. Передбачається, що згодом буде введено різну відповідальність, відповідно до того, чи публікується фото в Інтернеті, чи демонструється на виставці.

Якщо згода неможлива?

Ситуацій, коли фотограф не має змоги отримати згоду від того, кого фотографує — безліч. Якщо фотограф опинився у таких умовах, але є крайня необхідність оприлюднити фотографію, за вимогою нового закону, обличчя зображених на світлині осіб доведеться розмити.

Якщо ж фотограф не дотримався цих нюансів і усе ж оприлюднив світлину без попередньої згоди, Управління Комісара із захисту інформації уповноважене прийняти скаргу від зображеної на світлині особи та притягнути фотографа до відповідальності, змусити видалити світлину із соцмережі або сайту і навіть стягнути матеріальне відшкодування.

Штрафи за недотримання регламенту сягають 20 мільйонів євро.

Як це торкнеться України?

Хоча регламент передбачає дію на території ЄС, глобальні мережі Google, Twitter, Gmail тощо, оновлюють свою політику конфіденційності також на території України. Нові правила безпосередньо торкнуться й українських бізнес-компаній, які працюють з іноземними клієнтами і змусять переглянути систему безпеки обробки персональних даних.

Хоча згідно з українським законодавством зйомка у публічному місці передбачена за замовчуванням (Стаття 307 ЦКУ «Про захист інтересів фізичної особи при проведенні фото-, кіно-, теле- та відеозйомок»), перебуваючи на території ЄС навіть як турист, регламентованих норм доведеться притримуватися.