“Внутрішній образ: роздуми про мистецтво”. Закриття персональної виставки Руслана Романишина. ФОТОРЕПОРТАЖ

Вчора о 13:00 у великій залі мистецького центру “Світовид” відбулася публічна лекція Руслана Романишина в рамках закриття його персональної виставки “Внутрішній образ”. На зустріч прийшли студенти Коломийського педагогічного коледжу напряму підготовки “Образотворче мистецтво”.

Мистець ділився з присутніми своїми роздумами про мистецтво. Почав із того, наскільки важливою для художника є команда, адже інколи до творця доходить усього 20 % доходу від його робіт, але сам він, можливо, не продав би їх і так:

– Тут треба зважити, бо часом жаба душить. Самому творити, налаштовуватися на працю, продавати, вести бухгалтерію, закупляти матеріали – непросто. Треба мати сміливість створити команду, яка допоможе, бажано однодумців.

А ще порадив вести записи: думки, які відвідують нас, чи навіть випадково почуті фрази можуть слугувати нам підказками в певний період життя:

– Десь 4 роки тому в мене була операція, після якої -3 місяці реабілітації. Я сидів у м’якому кріслі та цілими днями дивився фільми по телевізору. Звернув увагу, що мене зачіпає якась фраза – переважно одна-три з фільму. Я почав їх записувати на листках. Ішли роки, я зрозумів, що треба ставити дату: можливо ті фрази для мене як якась супровід-підказка. Вони є кругом.

А ще закликав щиро творити – кожен на своєму полі:

– Тільки творчий потенціал духу чистить і якось покриває планету Земля тим чистим, легким, вільним і свіжим, що повертає її та, може, підсвідомо нас єднає з природою та праотцями, що були щирі та відкриті до Всесвіту. Занурення в площину роботи, музики тощо – це творчість Творчість – не обов’язково мистецтво, виражене десь так, як ми це розуміємо. Вона в будь-чому, навіть у спілкуванні: сісти разом без “мобілок” побалакати. Чи є про що? Часом і нема. Є мотив, який об’єднує. Він такий скупенький – 2°, а в нас – усі 180°. До прикладу, бабка з сапкою – це така душа! Вона може бути настільки відкритою, що 2-3 професори не можуть із нею сперечатися в тому потенціалі, який вона випромінює, бо вони штучні – працюють для свого іміджу, грошей, посади. Часом, роблячи якусь творчу річ, творчий потенціал, у першу чергу занурюєшся в себе: видати, напрацювати. І чим вільніше, чистіше, тим краще й люди приймуть.

Свою роботу – картину “Внутрішній образ “Світовиду”, виконану в традиції мистецького центру “Живе мистецтво” – подарував Коломиї. Розповів і про те, як створює “Внутрішні образи”:

– Я сконцентрував свою увагу та побачив внутрішній образ МЦ “Світовид”. Коли бачу картинку – є рухомі, є нерухомі – в тих образах немає бліків. Тверді, нетверді, газоподібні форми є, але немає бліків. У тому просторі світло розсіяне, немає конкретно спрямованого джерела, як у нас сонце чи ліхтарики.

Слухачі також дізналися маленьку таємницю Руслана Романишина – чому він не підписує свої картини, а після цього він підписав свій подарунок з іншої сторони:

– Підпис втручається в енергетичний простір і мені було некомфортно. А щоб поставити внизу на паспорту – треба бути в римарні та чекати, коли прийде моя робота.

Наприкінці художник поділився деякими творчими планами та анонсував ще одну майбутню виставку в “Світовиді”:

– Є пропозиція попрацювати в скульптурі чи зробити живописну роботу. Думки є, але всього дві руки та 24 години (сміється). Мій товариш Олег зараз частинка команди – ви здивуєтеся – зубопротезної майстерні. Але його сектор у цьому ланцюжку – емаль. Декілька людей замовляли йому знаки зодіаку на зубах. Це неймовірна “ювелірка”. 6 грудня в малому залі будуть представлені роботи на шклі та пляшках. Як куратор проекту, запрошую.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 40 років його музику не визнавали: історія найшвидшого піаніста світу з коломийським корінням

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.