“Я дійсно розчарована”: конкурс Міс Україна 2018 не виправдав очікувань коломиянки Олени Вінтоняк

Олена Вінтоняк – модель, учасниця конкуру краси Міс Україна 2018. Дівчина народилась та виросла в Коломиї,  закінчила ЗОШ №5, Коломийський економіко-правовий коледж, зараз живе та працює в Одесі. Олені 22 роки. Вона почала працювати фотомоделлю 5 років тому в Індії. Наразі займається моделінгом в Україні.  Раніше брала участь в конкурсах краси та здобула титули СтудМіс Коломиї 2013 та Перша віце-міс Коломиї 2013. Цього року в конкурсі Міс Україна Олена не потрапила до дванадцятки у фіналі. Ми поговорили із дівчиною про те, як відбирають найкрасивіших українок на кастингу, про підготовку до конкурсу, закулісся, чим керувалось журі, обираючи Міс Україна 2018, скандал із Веронікою Дідусенко та чи варто брати участь в такому конкурсі.

-Ти зараз працюєш і живеш в Одесі?

-Уже другий рік живу в Одесі, навчаюся на косметолога. У мене ціль – створити справу саме в цій сфері – косметології. У якому саме місті це буде – в Коломиї чи в Одесі – я ще не вирішила (сміється).

-Чим займаєшся після конкурсу?

-Чесно? У мене тиждень був стресу, тому я весь цей час не робила нічого абсолютно. Жодних справ – я зробила собі відпустку.

-А хтось пише зі словами підтримки чи навпаки?

-Мені почали писати ще до конкурсу, писали під час, і саме в день конкурсу було дуже багато повідомлень підтримки. А чогось поганого взагалі не писали.

-Як думаєш, яке майбутнє в дівчат, що ввійшли в Топ-25 Міс Україна 2018?

-Вони досить розумні дівчата й знайдуть чим займатися. Не знаю за Міс Україна та Міс Інтернешнл, але знаю точно, що Міс Земля – дуже цілеспрямована, тому вона використає свій титул по максимуму. Це такий титул, де треба любити свій проект, розуміти те, як хочеш допомагати країні й розвиватися в цьому. Анастасія Кривохижа якраз така, тому за Міс Земля я впевнена. Незважаючи на титули, вони всі розумні, то все в них буде добре.

-В інтернеті мало інформації про відбори учасниць на кастингу та про те, як потім їх готують. Я читала, що взяти участь у конкурсі тобі запропонував сам комітет. Як це було?

-Взимку мені написала кастинг-менеджер, запропонувала заповнити анкету й приїхати в Київ на кастинг. Коли я приїхала, вони міряли мене (зріст, параметри) й зробили снепи. Після збору інформації – це десь місяць чи два, запросили на бізнес-ланч. Зібрали дівчат, прийшли менеджери й ми спілкувалися. Теми розмови були не по конкурсу. Їм було потрібно побачити, як ми себе поводимо, чи можемо підтримати якусь думку, що можемо розказати про себе, як себе презентуємо. Потім вони оголосили п’ятдесят дівчат, через місяць – двадцять п’ять і, власне, все – ми почали готуватись. Я не знаю, яким чином відбирають нас.

-Як вас готували із самого початку?

-Першим після кастингу був офіційний захід – це бізнес-ланч. Більше офіційних заходів не було, з нами далі спілкувались з кожною окремо. Улітку були спортивні змагання в Києві на пляжі, нас презентували, як ТОП-50. Ми грали у волейбол, ще робили різні спортивні вправи впродовж 3-4 годин. Там обирали активних дівчат і давали їм титули цього заходу. Був ще екофлешмоб, але мене, на жаль, на ньому не було. Не завжди була змога приїхати в Київ. А коли вже відібрали ТОП-25, в нас була дата заїзду, після якої кожен день у режимі 24/7 відбувались офіційні заходи. У будинок ми заїхали 10 вересня й були там десять днів.

-Топ-50, Топ-25 – як відбувалися ці етапи відбору?

-Дуже багато дівчат обманювали. Кастинг-менеджери перевіряли інформацію на сайтах знайомств, повністю всю біографію, чи колись були непристойні фото, непристойні роботи – вони це все відсіяли. Критерії дуже жорсткі. Якщо в тебе був якийсь грішок, то це мінус – ти не потрапляєш на конкурс. Вони перевіряли інформацію навіть на ескорт сайтах. Дівчина мала бути чиста – дзеркально чиста. Плюс в нас було ще багато зустрічей в Києві, де ми спілкувалися з менеджерами. Потім нам дівчата телефонували, питали, як справи, просили надсилати фотографії. Вони звертали увагу навіть на те, як ти себе поводиш не з ними. Вони слідкували за нашими Instagram сторінками: що робили, чим займалися. Наприклад, ще під час першої зустрічі ми з дівчатами попідписувались одна на одну в соцмережі. І була дівчина, яка часто викладала в сторіз алкоголь. Вона далі не пройшла. Менеджери за всім цим слідкують. Будь-яка дрібниця – це все дуже важливо, насправді.

-Що тобі снилось перед самим конкурсом?

-Чесно? (Сміється) Моїй сусідці, яка жила зі мною в будинку, дуже пощастило, тому що кожного ранку ми прокидались і я одразу розповідала, що мені снилось. Це вже піднімало нам настрій як мінімум на декілька годин. За день до конкурсу мені снились лелеки. Під час сніданку я записала голосове повідомлення подрузі: «Соню, подивися терміново в соннику, що означають чотири лелеки?!». І вона мені каже: «Лєна, це значить – ти займеш 4-те місце». Я кажу: «Соня, немає 4-го місця». Сміялися всі. Як бачимо це, напевно, просто нерви. Я навіть не знаю, як  це можна пояснити.

-А сильно хвилювалась перед конкурсом і в день конкурсу?

-Ще до конкурсу й під час підготовки так, бо щось не виходило.

У такому напруженому стані тебе будь-яка дрібниця виводить з себе й ти починаєш більше себе накручувати.

Це впливало дуже сильно. А в день конкурсу, коли нас збирали, фарбували й робили зачіски – взагалі жодного хвилювання не було. Я вже знала, що зробила все, що могла. Залишалось лише вийти й показати себе з гідністю.

-За яким принципом відбирають Міс України? По чому саме оцінювали тих, хто має піти до півфіналу, та тих, хто має покинути конкурс? У чому суть?

-Я не знаю, й цього ніхто не знає. Коли ти 10 днів знаходишся в приміщенні з усіма дівчатами, ти вже можеш тверезо оцінювати майже всі їхні здібності.

Я навіть не думала, що ті, хто пройшли в шістку, зможуть взагалі потрапити в дванадцятку.

Це все дуже суб’єктивно. Напевно, в суддів були якісь свої критерії, за якими вони відбирали. Тут ніколи не вгадаєш, і я навіть не можу собі уявити, як вони їх обирали. Більшість дівчат, які не пройшли, вони теж були шоковані.

-Де можна подивитись ваші проекти? Що це були за проекти, розкажи. Який проект, на твою думку, був найсильнішим?

-У нас це були благодійні проекти. Нам виділили один день на захист цих проектів, до нас приїхали майже всі члени журі. Це була можливість подивитися на нас, послухати нас до конкурсу. Ми захищали проекти дуже довго, здається з 15:00 до 20:00 години. Я навіть не знаю, чий проект був найкращий, тому що я дуже перехвилювалась. Я була під номером 3 і йти мусіла однією з перших. Після того я просто сиділа декілька годин і намагалась розслабитись. Ці хвилювання дуже сильно збивали мене з пантелику.

Мій проект був присвячений душевнохворим дітям, я його реалізовувала в Одесі в 2-ій обласній лікарні. Здається, наші презентації з відеопроектами мають бути на сторінці Міс Україна. Можливо, менеджери їх ще просто не завантажили.

Проекти всі абсолютно різні. Це був перший раз, як нам казали менеджери, що всі теми настільки різні, що тут навіть не можна порівнювати.

Були теми: про людей з обмеженими можливостями, про тварин, притулки, дитячі будинки, про дерева й вирубку лісів тощо. Піднімали буквально всі теми. І дівчата гарно попрацювали – не було жодної дівчини, яка б прийшла і сказала, я не зробила нічого. Презентували українською і англійською мовами.

-А в когось з дівчат були проблеми з англійською?

-Так.

-У багатьох?

-Достатньо.

-Ще трохи про підготовку. Що ти їла перед конкурсом? Чи їла взагалі?

-Клас. Я чекала цього запитання. Минулого разу в мене це не запитали. Цього року нам сказали, що в нас немає проблем з вагою і  всі молодці. У нас було збалансоване харчування, правильний раціон, ми дуже класно харчувались і не голодували. Правда, не було нічого смаженого, хліба, тільки правильне харчування. Були тренування – зарядка зранку й силові навантаження ввечері.

Чому ми схудли? – Сто відсотків через нерви.

Тому що інший режим. У тебе тут своє життя, а ти приїжджаєш і в тебе одразу з першого дня підйом о шостій ранку і до одинадцятої вечора ти працюєш. А ще мало спиш, нервуєшся. Перших три чи чотири дні синці під очима просто не сходили з обличчя.

Ти знаходишся в такому оточенні, де постійно треба себе надихати.

Ти маєш це зробити, а це великий стрес. Виділитись серед найкращих – це дійсно дуже тяжко.

-Чи ходила на антицелюлітні масажі? Знаю, що інші учасниці відвідували сеанси таких масажів.

-Організатори пропонували нам ці масажі. Але це для тих, хто проживає в Києві. Ці масажі безкоштовні, бо салон, який надає ці послуги, є партнером конкурсу. Я теж могла приїхати в Київ і ходити на масажі. Але мені вигідніше було тут ходити на масажі, ніж платити ще за дорогу. В Одесі я на антицелюлітні масажі не ходила. У мене є майстер, яка робить мені загальний масаж впродовж року десь раз чи два в тиждень – у мене є деякі проблеми зі спиною і я не можу не ходити на масаж.

-А скільки тобі довелося вкласти своїх грошей, беручи участь в конкурсі? Скільки ти витратила і на що?

-Взагалі нічого. Ні до конкурсу, ні під час, ні після.

Нам все давали безкоштовно.

Правда, я трохи витратилась, бо думала, що на фінальний вихід ми зможемо вдягнути плаття, яке ми собі пошиємо або купимо. Я готувала плаття, а потім, як виявилось, наші партнери нам дали сукні на фінальний вихід. А в мене вже було плаття, яке я собі приготувала. Але нічого, я вдягнула його на вечірку після конкурсу.

-Скільки ти на нього витратила?

-Нехай це залишиться таємницею.

-У залі сиділи твої батьки й близька подруга. В одному з інтерв’ю ти казала, що мама  дуже боялась того, як ти себе почуватимеш, якщо не виграєш. Скажи, що ти відчула, коли зрозуміла, що ти не йдеш далі?

-Я боялась подивитись мамі в очі. Думала, що зараз гляну, а там розчаровані очі мами, й сльози, й макіяж поплив. Але я знала, що все буде добре. Я її готувала до того, що неважливо, який буде результат. Казала, щоб вона не плакала, не нервувалась. Вона була підготовлена до цього.

Я дійсно дуже розчарована.

Якщо оцінювати якось адекватно, то в принципі я знала, що я ввійду  у дванадцятку, а то й у шістку. Дівчата, з якими я спілкувалася, вони точно знали, що я пройду.

У нас був вихід у синіх платтях і всі завжди казали: “Ти йди перша, тому що ти все одно пройдеш, тобі треба тренуватися і йти першій”.

Тобто в дванадцятці. І коли не назвали мого імені, я подумала: ну окей, нехай буде так. Я навіть не очікувала. Я тверезо все оцінювала і я знала, що я пройду.

-Є правила конкурсу. І Вероніку Дідусенко позбавили звання Міс після того, як з’ясувалось, що вона має дитину й була заміжня. Це справедливо?

-Щодо Вероніки, то в неї є впливовий кавалер, який пов’язаний із Адміністрацією Президента. І можна було здогадатись… Але не в цьому річ. Вона все дуже ретельно приховувала. Найбільше, що я не люблю в людях, – це коли тебе обманюють, дивлячись у вічі. Протягом цих десяти днів вона відстоювала свою думку так, ніби вона вже виграла цей конкурс. Вона була впевнена в собі, в неї був крутий благодійний проект, вона вміла гарно себе подати. І не було сумнівів, що вона не пройде.

З приводу скандалу, то є єдине розчарування – це те, що вона обманювала. Вони потім зі своїм хлопцем вирішили з’їхати з цього питання й почали відкривати тему дискримінації. Але всі прекрасно розуміють, що це був просто такий хід, щоб вийти гарно із ситуації з її обманом. Якщо це її чисті помисли, то, звичайно, нехай цим займається, судиться й пробує змінити світові правила, не тільки в Україні. Якщо їй це під силу. Я до цього не маю жодної справи. Це все залишається на її совісті, в тому числі обман.

Я правила конкурсу підтримую. Для того вони і є, ці правила, щоб їх дотримуватись. Я не уявляю, як би Вероніка поїхала на світовий конкурс і під час підготовки сиділа б там з дитиною. Нам менеджери розповідали, що там підготовка так, як і тут – з шостої ранку й до дванадцятої ночі. Вона це прекрасно знала.

-Хто Міс Україна 2018 – Вероніка Дідусенко чи Леоніла Гузь?

-Для мене Міс Україна була або я, або Вероніка Шувалова. Я не можу це прокоментувати якось більше.

Бо ні Вероніка Дідусенко, ні Леоніла не були в мене навіть в думках як конкурентки під час підготовки.

Я вважаю, що журі дуже промахнулося й потрібно було обирати Вероніку Шувалову (пройшла в дванадцяту. – ред.).

-Будеш ще брати участь в таких конкурсах?

-Ні. Я боюсь, що я більше цього не переживу (сміється). Я жартую, якщо чесно. Я хотіла спробувати себе в цьому і я це зробила. Я вже відчула цей присмак розчарування і я більше не хочу експериментувати. Тепер хочу бізнес і сім’ю.

-Порадь, яких помилок припускатись не треба у підготовці до конкурсу й під час самого ефіру? Що ти б зробила по-іншому?

-Під час підготовки між дівчатами вже було дуже багато скандалів, якихось історій. Я ніколи не брала в цьому участі. Я думаю, що в мене жодних «косяків» не було. Єдине, що – треба було тримати спину на сцені прямо, а я трохи забулася й побачила це лише потім.

Дівчаткам пораджу бути собою. Зараз дуже цінується, коли дівчина поводить себе природньо, говорить те, що думає насправді, незважаючи на те, як реагують інші.

-Після всього пройденого скажи – ти б радила дівчатам брати участь в конкурсі Міс Україна чи ні? Чому?

-Це таке рішення, яке дівчата повинні приймати самостійно. Для мене цей конкурс став своєрідним етапом переоцінки пріоритетів. Почала замислюватись над тим, якими насправді є світське життя й шоу-бізнес, це не зовсім такі речі, як я думала. Якщо є дівчата, які хочуть в шоу-бізнес, можливо, конкурс їх підштовхне розвиватись у цій сфері. Усе дуже індивідуально. Я б не радила брати участь і не відговорювала б.

Автор: Наталія СЛОБОДЯН

Фото з власного архіву Олени Вінтоняк