Фото ілюстративне

Як у Карпатах виготовляють гуцульські пояси

У Карпатах зростає попит на традиційний елемент одягу з ефектом броні.

Люди поспішають підготувати обновки до свят, що триватимуть аж до 19 січня з перервою кілька днів, повідомляє Експрес.

Поважні чоловіки та молоді хлопці охоче замовлять собі шкіряні пояси з металевими прикрасами.

Іван Миронюк, знаний умілець із села Красноїлля, показує кілька чересів та нахвалює їх міцність. Це — осучаснені варіанти поясів, 10 — 15 сантиметрів завширшки, 70 — 160 — завдовжки. А колись вони були набагато ширшими — 20 — 30 сантиметрів! “Чоловіки такі одягали і не боялися ані вуйка (так гуцули називають ведмедя. — Авт.), ані вовка, ані ворожої кулі!” — згадує майстер. Широкий потрійний шар добротної бичачої шкіри був наче броня. Тепер таких не носять — виготовляють лише для приватних колекцій, музеїв або театрів чи кіно.

“Для череса найкраще брати телячу шкіру, — розповідає пан Іван. — Один квадратний метр такої коштує від 900 до 1300 гривень. Матеріал має бути добре вичинений, без тріщин, такий, щоб легко гнувся, але не був занадто м’який”.

Шмат шкіри майстер розкреслює простим олівцем і розрізає мисливським ножем.

Далі Іван Миронюк робить зверху та знизу загини, зшиває шовковими нитками. Малює на заготовці карпатські візерунки. Кожен знак має символічне значення: лінії — прямі дороги життя для того, хто носитиме цей черес, хвильки — гори, ромби — рідна земля, що додає сил, кола — сонце та безконечність буття. Спереду, біля пряжки, часто є рослинні орнаменти — колоски, що символізують чоловічу плідність.

Коли візерунки розмічено, беруться за оздоблення пояса — набивання маленьких металевих бляшок у шкіру по контурах орнаменту. Круглі прикраси називаються цятками, продовгуваті та овальні — квасольками. На один черес потрібно до чотирьох тисяч (!) бляшок різної форми.

Для кожної прикраси вибивають дві маленькі дірки в поясі. Вставляють їх, перевертають пояс та акуратно забивають кріплення. Тож виходить, що кожен пояс майстер перевертає близько восьми тисяч разів!

Аби металеві бляшки не кололи тіло, зверху треба накласти та пришити шовковими нитками ще один шар шкіри. Наостанок пан Іван прикріпляє “куклю” — пряжку. Для цього з обох боків пояса роблять спеціальні пази. Пряжку Іван Миронюк виготовляє тиждень. Нержавійку для неї купує на ринку, пластинка 50 на 20 сантиметрів коштує від 200 до 550 гривень.

Один черес пан Миронюк робить три тижні! Коштує такий пояс від 5 до 25 тисяч гривень, залежно від розміру виробу та складності візерунку.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Печеніжинська ОТГ взяла участь у фестивалі “Довбушева юшка” на Закарпатті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.