Жінки вимагають повернути додому бійців львівської 103 бригади ТрО

Поки бійці львівської 103-ї бригади Сил територіальної оборони ЗСУ на фронті, їхні дружини, cестри та матері «воюють» на Львівщині.

Жінки пишуть численні гнівні дописи у соцмережах, влаштовують мітинги у районах та під стінами Львівської ОВА. Заявляють, що їхніх чоловіків обдурили – замість оборони Львівщини, їх непідготовленими і неналежно озброєними відправили на схід, повідомляє ZAXID.NET.

Коли ж ситуація набула суспільного розголосу, керівництво Сил ТрО організувало зустріч з родичами бійців. На зібранні побувала кореспондентка ZAXID.NET.

Дружини і родички бійців 103-ї бригади зібралися ввечері 11 травня у переповненому залі Будинку офіцерів у Львові. Замість попередньо анонсованого командувача Сил тероборони Юрія Галушкіна на зустріч прибув його радник, екс-нардеп Віталій Купрій разом з помічницею. Віталій Купрій одразу попередив, що нічого самостійно не вирішує, а лише за підсумками зустрічі доповідатиме командуванню про її результати.

На обговорення проблем виділив годину. Перші півгодини організаторам більш-менш вдалося втримати увагу залу, де зібралися понад 200 жінок. Згодом ініціативу в свої руки взяли жінки, зрештою розмова перейшла у крики та плачі. На початку зустрічі частина присутніх одразу увімкнули на телефонах відеозапис, а деякі робили зауваження – не знімати, однак зйомка продовжилася.

Комісовані на фронті?

Віталій Купрій почав з проблеми можливої присутності у складі 103-ї бригади осіб, непридатних до військової служби за станом здоров’я. «Одною з перших проблем, які нам озвучують, це те, що під час мобілізації у перші дні війни, коли люди на хвилі патріотизму заповнили військкомати, не було відповідних військово-лікарських комісій. І деякі з них з поганим станом здоров’я, можливо, непридатні до військової служби потрапили до ЗСУ», – сказав Віталій Купрій, пообіцявши, що «будуть розбиратися».

У пошуку винуватців та їх покарання одразу запропонував родичам звертатися з заявами до правоохоронців. Натомість непридатним до військової служби бійцям порадив писати рапорти командиру, після чого їх скерують у госпіталь, де проведуть військово-лікарську комісію і лише після отримання відповідних висновків демобілізують.

Якщо на рапорти не реагуватимуть командири, Віталій Купрій каже звертатися особисто до нього – продиктував свій телефон, який вказаний на його сторінці у Facebook. Під час розмови жінки встигли перевірити названий Купрієм номер телефону – абонент виявився поза зоною досяжності, що обурило частину присутніх. Наступного дня ZAXID.NET кілька разів намагався додзвонитися за вказаним Купрієм номером – на дзвінки ніхто не відповідав.

«Мінімум, що можна зробити – забрати людей, які непридатні до військової служби», – підсумував перший блок розмови Віталій Купрій.

Присутні цікавилися, куди скерують хлопців на обстеження, на що Купрій пояснив, що це буде найближчий від їхнього місця перебування військовий госпіталь. Залом пролетіло невдоволення: «Чому не до Львова?!». Також родичі бійців скаржилися на неналежне медичне обслуговування у бригаді. Радник командувача Сил ТрО запевнив, що зафіксував проблему.

Законність перебування бригади на фронті

Більш емоційним було обговорення законності відправлення львівської бригади ТрО у зону бойових дій. Родичі бійців аргументували, що внесені Верховною Радою 3 травня зміни до закону «Про основи національного спротиву», які передбачають залучення підрозділів тероборони до зони ведення бойових дій, не вступили в силу, оскільки закон ще не підписав президент. Тому вимагали пояснень, на яких підставах їхніх близьких ще наприкінці квітня відправили на фронт.

На це Віталій Купрій пояснив, що діючий закон (п.2 ст. 20 ЗУ «Про основи національного спротиву») зі змінами від 27 січня передбачає, що за певних підстав за рішенням головнокомандувача ЗСУ батальйони ТрО можуть залучатися до виконання завдань за межами своїх регіонів.

Таке пояснення зал зустрів запитаннями: «На нульові позиції?!». «Ця норма вступила в силу за тиждень до війни (19 лютого). Багато хто не знав про ці зміни», – спробував пояснити Купрій.

«Щодо «нуля» – це найбільш гостра проблема. Я її знаю, поставив собі п’ять знаків оклику, – намагався він далі заспокоїти присутніх. – Я вважаю, що у зв’язку з можливою неналежною підготовкою не можна було так. Але коли була оборона Києва, всі підрозділи тероборони були передані у підпорядкування генералу Олександру Сирському (командувачу оборони Києва), наш командир не мав на це ніякого впливу. Тому поставлю питання про те, щоб тих, хто там опинився, вивести на навчання або відпочинок».

«Який відпочинок, вони мають бути тут!», – обурено зреагував зал. На це Віталій Купрій відповів коротко: «Це питання до головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного».

Про те, що батальйони тероборони можуть залучатися до виконання завдань за межами Львівської області в інтерв’ю ZAXID.NET LIVE ще наприкінці січня розповідав командир 103-ї бригади Валерій Курко. На зустрічі у Будинку офіцерів дісталося заочно і йому, навіть прозвучала інформація про відсторонення його від посади. Однак Віталій Купрій її не підтвердив.

Воює «жіночий батальйон»

Далі розмова втратила логічну послідовність і тактовність. Жінки взяли ініціативу в свої руки. Ледь не кожна з присутніх намагалася повідомити якусь особисту або почуту від когось історію щодо 103-ї бригади та виявити свою обізнаність з тонкощами перебування чоловіків на фронті.

«У них був злочинний наказ без зброї пересуватися в бік ворога. А там рельєфна місцевість, їх накрили з артилерії. Вони з ворогом через річку спілкуються. Без зброї, проти сучасної техніки ворога! Авіабомби, авіанальоти!»;

«Чому вони за документами перебувають на розчищенні завалів у Дніпрі, а насправді на фронті?!»;

«Чому атошники сидять вдома, а наших недосвічених забрали?!»;

«Для чого нам ЗСУ, якщо набирають хлопців з палицями, автоматами Калашникова?!», – лунало з залу.

Час від часу котрась з учасниць намагалася заспокоїти присутніх: «Дівчата, тихо! Ми прийшли сюди поговорити, а не кричати!» або ж різкіше: «Дівчата, закрийте рот!».

«Хто віддав наказ пересуватися на «нуль»? Я впевнений, що це не тероборона. Ми хочемо забрати з «нуля», хто хворий – демобілізувати», – спробував вставити фразу Віталій Купрій.

«Ви порівнюєте початок війни, територіальну оборону Києва, коли російські загарбники підло вночі прийшли. Якщо би вони почали звідси, наші хлопці теж би так робили. Кожна людина на своєму місці знає вулички, кожен кущик. Відповідно наші теж би кинулися, тому що це є захист своїх рідних», – заявила натомість дружина одного з бійців ТрО.

«Вони поїхали туди на своїх машинах, не отримали пального, їм порадили самостійно заправляти», «Коли привезли, вони просиділи 4 години в ямах з автоматами. І головне – стріляли у своїх, які відступали. Добре, що обійшлося без жертв. У них нема рацій. Коли волонтери привезли рації, штаб батальйону ті рації забрав», «Хлопці непідготовлені і деморалізовані. Були два рази на полігоні, їх вчили копати бліндажі і окопи. А тепер кинули наших дітей «на м’ясо», обманули», – продовжувало лунати з залу.

Одна з присутніх наголосила: «Є пропозиція: хлопців відвести з зони бойових дій, провести з ними психологічну роботу. Мені розказували, що були випадки, коли приїхали до них на розбірки і приставили хлопцеві пістолет до голови».

Такі звинувачення Віталій Купрій навіть не коментував, лише радив писати заяви про злочин.

Головна вимога – повернути 103 бригаду на Львівщину

У якийсь момент радник командувача Сил ТрО зауважив, що законом передбачені дві різні структури – територіальна оборона у складі ЗСУ і добровольчі формування територіальних громад. Останні не належать до ЗСУ і не отримують платні. На його думку, у перші дні війни дехто, не розібравшись, пішов у ТрО, а не в добровольчі формування. Тому на фронті опинилися люди, які психологічно не готові воювати.

Нагадаємо, що бійці тероборони отримують платню 13-15 тис. грн, плюс грошову винагороду на рівні з ЗСУ – по 100 тис. грн у зоні бойових дій та 30 тис. грн в тилу. Проте питання грошового забезпечення на зустрічі у Будинку офіцерів не піднімалося.

Наприкінці зустрічі дружини та матері категорично заявили, що вимагають повернути їхніх чоловіків та синів на Львівщину. В іншому разі продовжуватимуть мітингувати у Львові, поїдуть до Києва і, навіть, звертатимуться до міжнародних інстанцій. Зі свого боку Віталій Купрій пообіцяв якнайшвидше поінформувати командування Сил ТрО про ситуацію, що склалася, аби вивести бригаду на навчання.

Віталій Купрій намагався завершити зустріч та вкластися в годину: «Будь ласка, я в шпиталі. У мене защемила шия і спина, я ледь стою». «Та ти шо?!», – пролунало у відповідь, замість очікуваного співчуття.

«Коли наші чоловіки йшли в ТрО – чому їх не попередили, що вони підуть за місяць туди? Що ви з ними зробили?! Ви їх обдурили! Додому!», – наполягала одна з присутніх. Зала підтримала жінку дружнім скандуванням: «Додому! Додому! Додому!». З такими гучними закликами всі почали розходитися додому.

А вже наступного дня «жіночий батальйон» 103-ї бригади знову вийшов на пікет під стіни ЛОВА.