Двоє прикарпатців пробігли 12 вершин Карпат за один день

Василь Пастух з Калущини та Христина Гончарук з Івано-Франківська за день здолали гірських вершин. Вони обоє працюють тренерами у спортивному клубі і обом – 31 рік.

Як це було – Василь Пастух розповів у мережі, пише Бліц-Інфо.

“Спочатку я планував пробігти тільки Чорногірський хребет, але захотілось більшого, як завжди.Переглянув маршрут на карті і вирішив покорити шість найвищих верши. Між ними були ще шість вершин, які нічим не поступаються найвищим. На цю авантюру підписалась і Христина Гончарук. Поки вона не усвідомлює на що погодилась, зрозуміє після”, – розповідає спортсмен.

Стартували прикарпатці із села Дземброня, далі гори Смотрич, Піп Іван, Дземброня, Бербенескул, Гутин-Томнатик, Мечнул, Ребра, Туркул, Пожижевська, Брескул, Говерла, Петрос. А фінішували в селі Кваси.

“Аби встигнути за день, встали в 5:30, поснідали і погнали. Підйом на кожну вершину був нереально крутий, погода сонячна, прохолодний вітер, краєвиди, біжиш і кайфуєш. Звичайно в горах не завжди біжиш, половину маршруту ідеш, половину біжиш.На деякі вершини ледве виходиш, особливо коли за плечима уже 30 км пробігу. Кожна гора красива по своєму, навіть не можу сказати, яка найбільше сподобалась. Можу сказати, яка найбільше запам‘яталась. Це забіг на г. Петрос. Тут потрібно окремо описати емоції. Вона була останньою вершиною того дня і познущалась з нас, як могла. Перед підніжжям вершини почався легенький дощ, думали перечекати, але все ж таки, побігли далі. Піднявшись трохи вище починають з кожної сторони підбиратися темні хмари. Ми надіємось, що обійде і стараємось рухатись швидше, але підйом складний, ноги уже виснажені. Дощ починається ще сильніший, з вершини стікає вода, болото, надзвичайно слизько, але нам потрібно рухатися вперед. Ледве вибравшись на гору, сховались у розваленій хатинці, почався град, блискавка, холод, вітер, ми повністю мокрі. Трохи зачекали і стало дуже холодно, а нам ще 15 км до фінішу. Вирішили бігти. І тут почалось, ще гірше Сильний туман, дощ, град, вітер, ми в шоці, але мусимо бігти, бо зупинятись не вихід. Дивлюсь, вроді є просвіт, через пару хвилин знову туман, дощ, грім і блискавка. Пальці рук уже побіліли від холоду, біжимо далі, діватись нема куди. За 7 км до с. Кваси дощ майже не падав, через годину фінішували і я дякував Богу, що ми, це зробили”, – ділиться враженнями Василь Пастух.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

thirteen + 15 =