Коли підіймаєшся до могили українського пророка в Каневі, перехоплює дух! Знаний змалку “Заповіт” оживає: тут видно і степ, і лани широкополі, і Дніпро, і кручі.
А слова “кайдани порвіте, і вражою злою кров’ю волю окропіте” набувають у серці нового сенсу. “Вірш “Як умру, то поховайте…” набув популярності майже одразу після написання Кобзарем, – розповідає газеті Експрес Олександр Боронь, завідувач відділу шевченкознавства Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка.
– Його співали на шевченківських вечорах і політичних зібраннях, розповсюджували як мотто на листівках і плакатах… Причина такої популярності в тому, що Шевченко поєднав традиційний поетичний заповіт із громадянським посланням і бунтівним закличним гімном. Зміст поезії був явно позацензурний, тому Шевченко й не розраховував на її легальний друк. Перша публікація “Заповіту” з’явилася у Лейпцигу в 1859 році. Схоже, Шевченко цієї книжечки так ніколи і не бачив.
– Чому Тарас Шевченко вирішив написати “Заповіт”?
– На початку листопада 1845 року він сильно застудився. Тараса Григоровича забрав до себе у Переяслав друг, лікар Андрій Козачковський. Він діагностував у поета запалення легенів. Шевченко почувався дуже зле, навіть висловив у листі невтішний прогноз: “На скорое выздоровление не надеюсь”. У той час він завершив роботу над поемами “Наймичка”, “Кавказ”, написав вступ до поеми “Єретик”. Напередодні Різдва недуга лише посилилася і викликала у 31-річного поета гострі емоції, збурені нездійсненними планами, навіть навіяла страх смерті. Дослідники вважають, що саме хвороба змусила молодого Шевченка створити прощальний вірш-заповіт “Як умру, то поховайте…”. На щастя, через два тижні письменник одужав.
– Тепер “Заповіт” вважають другим українським гімном.
– Так, справді. Відомі десятки музичних інтерпретацій твору. Уже в березні 1868 року свої варіанти музики представили Микола Лисенко та Михайло Вербицький. А найпопулярнішою стала мелодія, яку на початку 1870-х років написав полтавський учитель музики й хорового співу Гордій Гладкий. Саме цей варіант “Заповіту” ми виконуємо під час урочистостей як неофіційний гімн. До слова, на текст “Заповіту” написано твори і великих музичних форм – кантати Людкевича, Лятошинського, Ревуцького, симфонічну поему Глієра.
Давно мрієш про нову машину?
Завітай в SDetailing – і забирай свою наче з салону.
Ми пропонуємо:
Полірування авто
Полірування фар
Полірування декоративних вставок салону(демонтаж-монтаж)
Полірування колісних дисків
Хімчистка салону
Поклейка вінілових та антигравійних плівок
Часткове полірування кузова(полірування царапин)
Антихром
Займайтеся своїм життям, а не своїм авто👌🏻
Телефон для запису,та консультації:
📱 0(95) 93 91 304
📱 0 (73) 206 24 37
– Чи зачитували “Заповіт” над могилою Тараса під час поховання? — Ні. Шевченка ховали у Петербурзі, знаючи, що це тимчасово. На поховання в Україні потрібен був офіційний дозвіл, отримати який було непросто. Так, клопотання міністру внутрішніх справ подали у лютому, а отримали дозвіл лише у квітні. Поет перед смертю не говорив, де його поховати. Та й ніхто й не наважився його запитати. Шевченко ледь не до останньої хвилин не розумів безнадійності свого становища. Єдине, що він залишив, – поетичний заповіт, який і взялися виконувати.
– А чи знають “Заповіт” у світі?
– Існує понад 500 перекладних версій поезії 147-ма мовами. Зокрема, 35 перекладів “Заповіту” російською мовою, 21 – польською, майже 20 – англійською, 13 – грузинською, по 12 – французькою і чеською, а ще – німецькою, вірменською, болгарською, іспанською, італійською, китайською.
