Ціль – врятувати планету: чим живе коломийська організація “Eкoґвaлт” 

Максиму Вердешу було всього 17, коли він створив свою організацію. Справа згуртувала навколо себе однодумців і вони почали діяти. З чого все почалося та з якими проблемами молодь стикається зараз, хлопець розповів “Коломия сьогодні”. 

-Розкажи історію створення Eкoґвaлту? 

-Ми розпочинали взагалі не як “Eкoґвaлт”. Просто така-собі групка людей без назви, які знали, що таке взагалі волонтерство – ми бачили хороші приклади великих фестивалів. Могли обрати щось наукове, але в науковості ми й самі не дуже зналися. Тому вибрали таку дуже вузеньку спеціалізацію – екологію. Тоді ще якраз була проблема зі сміттєзвалищем у Львові. Це все якось так намішалось. 

Перша мрія була – провести екологічний фестиваль (сміється). І це дійсно нас семеро так мріяли, щодня зустрічались, планували. Добре, що нам мудрі люди сказали: “Діти, ви спробуйте зробити якийсь невеличкий івент, а далі буде видно.” 

Ми зробили перший майстер-клас 17 грудня 2016 року. Це була розмальовка лампочок, щоб вийшли новорічні іграшки. Прийшли всі наші знайомі. Захід вдався. Потім ми захотіли поговорити про сортування. Чомусь нас це боліло. Ми провели дві акції про сортування в колишньому Space Uр. А потім відбувся ряд таких експериментальних івентів, щоб не просто балакати з дітьми. Виходили на стометрівку, просили людей відсортувати мішок сміття на 8 категорій. Хтось казав: “Це так важко!”, хтось казав: “Це так просто!”, навіть секундомір вмикали. 

-Скільки людей зараз у команді? 

-Це дуже складне питання, насправді, бо так сталося, що всі, хто з нами – або одинадцятикласники, або 1-4 курс. Зараз є й 9, 10 клас. Якраз такі підлітки. Після першого року частина поступили. Ми досі підтримуємо зв’язок, вони допомагають інформаційно. В основному працювали 4 школа, гімназія, 1 школа, 3 школа. 

Зараз волонтерів десь близько 25. 

-Як вивозите сміття?  

-Люди хотіли провести експеримент – соціально-екологічну програму, англійською – Social Ecological Program (SEP). Ми залучили 10 сімей до сортування. Тобто, купили звичайні білі мішки, балончик із фарбою та малювали їх в різні кольори. Загалом – по 3 мішки та ще 3 змінних. Зробили інформаційні картки: що куди сортувати по кольорах і роздавали. 

Перший вивіз: потрібно було забрати наповнені мішки та видати нові. Ми склали пакуночки – це ж сервіс мав бути (сміється). Була запланована певна сума, якщо треба буде таксі брати. Потім нас возив знайомий таксист, тож вийшло трохи дешевше. 

Так минув місяць. Зробили перші висновки, що люди можуть сортувати сміття, якщо дати їм усе необхідне. Вони не проти, тим більше, що вивозимо безкоштовно. Їм головне: “Я сортую – це добре”. Спочатку реакція була: “Вау, це щось таке нове” тощо.  

Потім я знайшов пункт прийому на вул. Перемоги, 30, за автостанцією, який надавав послуги вивозу, якщо є великі об’єми сміття. Поспілкувався з власником – зараз ми з ним найбільше співпрацюємо. Вони приймають пластик, скло, папір, поліетилен – усе, що хочете, мабуть. Тканину не приймають. Збувають переважно на Івано-Франківськ. Він надав нам вантажівку, але  сказав: “Дивіться, 10 сімей – це так трошки. Давайте я куплю вам більше мішків і долучимо більше людей”. Ми такі: “Хм, та дійсно. В нас місяць експерименту минув – 5 тижнів десь”. Він сказав: “Давайте робимо це все далі, якось розвиватимемо”. От так розпочалася наша співпраця. 

Зараз ми залучили по списку 100 людей – 100 різних сімей. Це – район Шевченківського озера. Постійно, коли сусіди бачать, що на їхній вулиці хтось щось сортує, нам пишуть: “Давайте й до нас по дорозі.” 

Використані один раз мішки ми чистимо, якщо вони забруднені, та складаємо. Це займає багато часу. Ми шукаємо людей, які хотіли б нам допомагати. 

Зараз зі 100 сімей сортує десь третина. 

-Чому? 

-Дехто каже: “Я забув”. Ми вже навіть календарики надрукували, щоб вони не забували (сміється). Дехто каже: “Мені цього не треба вже” та віддають мішки. І ми такі: “Ну це ж так правильно, чому?..” Такий занепад почався наприкінці листопада. Ми дуже хвилювалися за зиму. Вирішили, що краще буде забирати раз на місяць, бо немає великих об’ємів. 

-Звідки кошти брали на перші мішки, таксі тощо? 

-Все за кошти організації. Ми кожного року дуже цікаво робимо: йдемо колядувати, заробляємо собі декілька тисяч гривень і так за це живемо рік. 

Насправді, останній “Eco Day” вийшов уже досить масштабний, тож нас міська рада, відділ молоді та спорту, підтримала. Це було дуже цінно. 

-Чому розпочали впроваджувати вивіз не з центральних районів? 

-Ми вирішили взяти особняки, бо з квартирами пробували контактувати, запрошували долучитись, але на кожну квартиру видавати мішки – занадто багато об’єму. Вони хотіли щось на сходовій клітині чи назовні. Назовні краще брати великі контейнери. Ми це подаватимемо на громадський бюджет наступного року. Тобто, зараз проблема з налагодженням співпраці. З приватним сектором ми одразу знали, як працювати.  

І ще в нас там 5 активістів живе, тож було дуже легко сусідів долучити.  

Є запити з Петлюри, наприклад, але це – інший кінець міста. Ми до вас доберемся! (сміється) Щойно доберемося – повідомимо. 

-Чи всі відповідально ставляться до сортування сміття? Ви перевіряєте вміст пакетів? 

-Зі склом і папером усе досить просто. Правда, до паперу люди чомусь інколи кидають обгортки від цукерок. Тоді ми пишемо на мішках такі невеличкі записки: “У вас було не дуже правильно відсортовано, слідкуйте за цим, будь ласка”. Бувало таке, що люди буквально все сміття здають. Ми таке не забираємо, просимо пересортувати. Є бак “AVE”, а ми так не працюємо.  

-Розкажи детальніше про лекції, які ви проводите. 

-Треба слідкувати за нашою сторінкою в соціальній мережі Facebook, перш за все. Публічні лекції проводили в Space up. Нас дуже часто запрошують до шкіл. Усім це подобається, багато питань ставлять. Ми завжди приносимо якісь інтерактиви: різні пластики, стікери якісь, пропонуємо сортувати сміття тощо.

Оскільки наші активісти були 11-класниками, їм дуже часто діяльність в “Екогвалті” зараховували 12-ма балами за екологію (сміється).  

-Багато людей приходить на публічні обговорення? 

-Спочатку приходило небагато, особливо, на майстер-клас із переробки паперу. Тоді ще не було в нас так багато послідовників. Зараз уже, мені здається, склалася така невеличка “ком’юніті”. Прийшли люди, яких я не чекав побачити, я їх не знав. Ми познайомилися, вони розказали про себе. На останній прийшло дуже багато, попри те, що була лиш подія в Facebook та афіші – на більше в мене просто не було часу. Це було дуже приємно. Тому на весну теж плануємо Eco Day.  

Так склалося, що наша аудиторія – молоді та старші сім’ї. Бабусі переважно відмовляються, бо в них немає такого обсягу сміття. Було таке, що 3 бабусі з різних будинків об’єднались і так сортували сміття.  

-Як проходить Eco Day? 

-Складається з різних якихось невеличких заходів. Наприклад, спочатку ми говоримо про сортування чи запрошуємо якогось спікера, потім наприклад, майстер-клас із виготовлення корисних цукерок і миловаріння. 

 

-Участь у Eco Day безкоштовна? 

-Більше того, можна ще й отримати мило в подарунок (сміється). 

-Які у вас плани на найближче майбутнє? 

-Завершити фотосесію. Ми зараз активно працюємо над постерами, в співпраці з Христиною Демянчук. Фотографуємо екологічні постановки. Зараз планується фото в приміщенні. Хочемо розробити листівки, щоб було й повчально, й приємно покласти собі в блокнотик. 

Дуже хочемо розвивати співпрацю зі школами. До нас звернувся один клас із 1 школи з проханням вивезти сміття, бо вони сортують. Я погодився. Наступного тижня, мабуть, якраз заберемо. Це дуже приємно. Ми були в них на лекції. Це реально круто, коли школи долучаються.  

Думаємо над тим, який майстер-клас провести на Eco Day. Можливо, це буде плетіння вербових кошиків. 

-З чим найчастіше до вас звертаються коломияни? 

-До нас звертаються по контейнери для батарейок. Їх є 2 типи в Коломиї: ті, що встановлюють якісь магазині собі: “Watsons”, “Пакко”, “АТБ” – вони самі їх обслуговують. А є встановлені іншою ініціативою – Eco style. Це – одноразова, здається, ініціатива була. Коломиянка розмістила контейнери по місту. Там не вказані контакти, хто їх обслуговує. Люди бачили, що ці батарейки просто висипають в “AVE”. Це – дуже недобре, просто серце рветься.  

Взагалі, в Україні вони не переробляються, але є Всеукраїнська ініціатива “Батарейки, здавайтеся” в Києві. Вони приймають Новою Поштою всі батарейки України та відправляють на Польщу та Німеччину. 

LED-лампочки сюди ж відносяться й електровідходи. Ми не маємо змоги нічого відповісти на запитання “Де райський пункт прийому, куди можна зносити такі речі?” 

-А куди здавати, наприклад пошкоджені ртутні градусники? 

-За технікою безпеки, градусник треба зібрати в 3-літрову банку з водою, намагаючись не дихати парами ртуті. Кажуть, що потрібно викликати аварійну службу 911 Коломия, вони заберуть. 

-З якими труднощами стикається організація? 

Хочу поскаржитися на проблеми з офісом. Всі планування Eco Day проходять у кав’ярні “Букініст”. Немає жодної платформи, де можна було б просто прийти та посидіти в комфорті, попрацювати. В “Space Up” треба проситися, домовлятися, бо в них є графік. Якщо це – вихідні, а ми постійно на вихідні збираємося, бо в усіх навчання, то в них узагалі зачинено. “Генеза” не працює до 12 ранку. 

Ми зверталися до міської ради – за 1 гривню не можуть ще оформити приміщення, можуть за звичайну орендну плату. Це орієнтовно 1500 гривень на місяць. А ми за 3000 на рік існуємо. 

Якби було місце, ми перетримували б там батарейки й інші відходи, котрі потребують транспортування для переробки далеко за межі нашого міста. 

Авторка: Юлія МАРЦІНОВСЬКА

Фото Юлії Марціновської та з власного архіву Максима

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Коломийські школярі стали учасниками справжнього судового засідання.

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.