Зі святом: де у Коломиї готують вчителів?

Педагог – найважливіша професія. Без них не було б ні лікарів, ні інженерів, ні президентів. На світі немає людини, у котрої не було б жодного вчителя протягом життя, адже ним на різних відрізках нашого життя виступають і наші батьки, і братики чи сестрички, і друзі, навіть наші діти.

З нагоди Дня вчителя “Коломия сьогодні” відвідала Alma mater майбутніх учителів Коломиї та Прикарпаття – Коломийський педагогічний коледж. Ми поспілкувалися з директором закладу Ковтуном Валерієм Івановичем. Він розповів усе про студентське життя майбутніх педагогів:

– Коломийський педагогічний коледж забезпечує підготовку фахівців для освітньої галузі Прикарпаття, зокрема зі спеціальностей “Початкова освіта” з одною зі спеціалізацій, котрі сьогодні затребувані на ринку праці. Це може бути англійська мова, німецька мова, польська мова, інформатика, хореографія, виховна робота, спеціальність “Соціальна робота” та спеціальність “Образотворче мистецтво”.

Зараз у коледжі навчається 650 студентів. Освітній процес і фахову підготовку забезпечують 90 викладачів і ми пишаємося тим, що серед викладачів є три заслужених працівників і 9 кандидатів наук. 80% викладачів – це викладачі вищої категорії. Результатом їхньої плідної роботи є наявність практично в кожній школі, кожному освітньо-мистецькому осередку Івано-Франківської області наших випускників. Загалом, через рік ми будемо відзначати своє 80-річчя. Наші випускники мають можливість після закінчення коледжу безперервно продовжувати навчання в Прикарпатському національному університеті та його структурах. Нещодавно ми порахували, за рішенням приймальної комісії університету, що 76 % випускників цього року є студентами Прикарпатського університету, Коломийського інституту та ще ряду вищих навчальних закладів.

Сучасний педагог має любити дітей, відноситися позитивно до життя та намагатися зробити життя сьогодні кращим, ніж вчора. Саме такі наші студенти, саме таких студентів ми шукаємо. Нам потрібні учні, котрі, в першу чергу, хочуть бути вчителями, які змалку граються з дітьми, люблять цю роботу. Наш педагогічний колектив здатний з них зробити фахівців доволі високого рівня. Коломийський педагогічний коледж активно долучився до підготовки фахівців нової формації для початкової школи, зокрема Нової української школи. Корпус викладачів-методистів готовий до цієї роботи. В нашому закладі є два сертифіковані тренери, які допомагають місту та району в підготовці вчителів початкових класів, ми готуємо та незабаром відкриємо новий кабінет – кабінет Нової української школи з усім сучасним обладнанням, котрий буде допомагати в підготовці студентів з використанням новітніх технологій у початковій школі.

Наше основне завдання – не здійснити великий набір, а шукати здібних абітурієнтів, які можуть бути в майбутньому вчителями. Зокрема, до нас вступають переможці районних, обласних олімпіад, конкурсів, і ми на базі коледжу проводимо такі олімпіади, проводимо підготовчі курси.

80% студентів навчаються за рахунок державного замовлення. З року в рік це замовлення нам збільшують. Навчання на умовах оплати в нас нижче рівня собівартості та становить близько 13000 грн. на рік.

У навчальному закладі на 100% забезпечують усіх бажаючих проживанням в гуртожитку. Це – центр міста, вул. Петлюри, 50. У нас дуже гарні умови, по двоє-троє студентів у кімнаті. Там бібліотека, є Wi-fi, усі побутові умови. Це близько та зручно.

В коледжі доволі серйозно організована робота студентського самоврядування, зокрема студентського парламенту. Це – наші перші порадники та помічники на рівні профспілкового комітету.

Ми вирішили не обмежуватися словами директора та зустрілися з кількома студентами коледжу. Вони навчаються на різних спеціальностях і курсах, але мріють про одне – працювати з дітлахами, прививати їм любов до науки. Серед запитань було 3 основних: чому обрали професію вчителя, чи не бояться роботи з сучасними дітьми та що хотіли б змінити в сучасній системі освіти України.

Колівчук Каріна, 17 років (Початкова освіта та хореографія)

Мені подобається танцювати та працювати з дітьми. Трохи страшно, але нас готують до всього. Практика вже була. Спочатку страшно, але згодом впоралася. Над питанням змін до системи освіти поки що не задумувалася.

Штибель Христина, 18 років (Початкова освіта та виховна робота)

Я люблю дітей. Хочеться, щоб змогла передати свої знання та досвід. Труднощів у роботі з дітьми боюся. Це страшно. Мабуть, найбільше боюся того, що будуть якісь непорозуміння з батьками, з дітьми, між дітьми і це все матиме вплив на мою нервову систему. Я на практиці в школі зараз. Це важко. Я займалася з братиками та сестричками моїх друзів і це справді важко. В першу чергу, мабуть, треба донести до шкіл технічний прогрес, збільшити кількість обладнання для навчання. В цілому нові методи з’являються кожного року, і це нормально. Ми розвиваємося.

Жупник Уляна, 16 років (Початкова освіта та виховна робота)

З дитинства дуже хотіла бути вчителем. Моя перша вчителька була така хороша, що я завжди рівнялася на неї, хотіла стати такою, як вона. З часом з’явилися певні навики. Роботи з дітьми зовсім не боюся. Практики ще не було, але вдома маю сестричку та братика. Я завжди займаюся з ними, мені це дуже подобається. Тож жодних труднощів не боюся. Було б добре, якби в школах було більше технічного обладнання. Система Нової української школи, де кожен буде мати планшет, мені дуже подобається.

Марціновська Романа, 16 років (Початкова освіта та виховна робота)

Була велика мрія з дитинства, люблю дітей. Роботи з дітьми не боюся зовсім. Практики ще не було, але вдома маю братика та сестричку. Завжди й у всьому їм допомагаю. Це  мені справді дуже подобається. Потрібно, щоб у кожному кабінеті було необхідне обладнання, в тому числі планшети, мультимедійні дошки. Думаю, діти готові до роботи з планшетами. Сподіваюся, вони не відволікатимуться від навчання на передові технології.

Василинчук Аліна, 16 років (Початкова освіта й англійська мова)

Спочатку вступала до коледжу тільки тому, що люблю дітей. Учитель – це дуже гарна професія, але й складна водночас: учитель – це та універсальна людина, котра мусить уміти, знати все, до того ж навчити дітей. Це не просто розповісти матеріал з програми, але й правильно відповісти на всі запитання дітей, бути впевненим у своїх відповідях. Усю інформацію, котру чує та сприймає дитина, запам’ятовує. Тобто, кожна думка, кожне слово, сказане вчителем, впливає на її розвиток і виховання. Майбутнє суспільство України залежить від учителів. Вони змалечку закладають культуру та виховання. Окрім технологій Нової української школи, хотілося б, щоб учителі, котрі не розуміють уже нових правил, не використовували вперто далі застарілу систему навчання. Діти в рівній мірі виховуються як вдома, так і в школі. Я ще не мала уроків у школі, але була головним аніматором у дитячому таборі. Я перебувала в таборі цілий тиждень, ночувала разом із дітьми, проводила з ними 24 години на добу. Це дуже важко, але натомість діти дарують безліч позитивних емоцій. По суті, я сама ще дитина, а там доводилося пильнувати ще й за дітьми. Кожна із них – окрема особистість. На перший погляд здається, ніби всі вони однакові, але навіть схожих дітей не буває.

Зінковський Арсен, 16 років (Початкова освіта й інформатика)

Любов до дітей – головна причина, чому я тут. Мені дуже цікаво, як у майбутньому я впораюсь із завданням навчити когось. Це страшно, адже зараз й сам ще багато чого не знаю. Хвилююсь, що не виправдаю довіру батьків. Але докладу всіх зусиль, щоб усе було добре. Хотілося б більше технологічних новинок у класах. Деякі хлопці вважають, що вчителювання – жіноча справа, адже вони майбутні мами та більше люблять дітей, але я так не вважаю.

Малкович Роман, 16 років (Початкова освіта й інформатика)

Хочу навчати малюків. Сучасних дітей боюся, адже вчитель повинен знати про них набагато більше. Хочеться більше техніки, щоб діти замість купи книжок мали планшет і всі книги в електронному варіанті. Мабуть, хлопці бояться бути вчителями, тому нечасто обирають таку професію.

Бойчук Марія, 18 років (Початкова освіта та хореографія)

Вчитель – дуже поважна професія. Мені в ній найбільше подобається те, що потрібно спілкуватися з дітьми, вчити їх вчиняти правильно, гідно. Без вчителя не було б жодних інших спеціалістів. Мені здається, що цю професію не обирають, вона сама обирає. Сучасних дітей не боюся, адже ми живемо в світі, де до всього потрібно пристосовуватися, до будь-яких випадків, у тому числі до наших дітей. Вони емоційні, бурхливі, але з допомогою Інтернету можна знайти вихід із кожної ситуації. На практиці спочатку було дуже страшно, але як прийдеш до класу, заглянеш у ті оченята, думаєш, що колись так сиділи й ми, видихаєш і стає вже легше, залишається провести урок із радістю. Коли я навчалася в школі, мені бракувало перерв. Але зараз бачу, що змінювати нічого не потрібно. Все йде поступово, хоч і важко звикати до нових правил, але ті студенти, котрі закінчують коледж цього року, та вчителі, котрі щойно підвищили кваліфікацію, в майбутньому зможуть допомогти дітям звикнути до Нової української школи.

Марціновська Тетяна, 18 років (Початкова освіта та польська мова)

Діти для мене – маленька радість. Я дуже хочу в майбутньому їх чомусь навчати, передавати свій досвід, котрий здобула в рідному коледжі. Коли приходжу на уроки, відчуваю себе справді щасливою. Чесно кажучи, трохи страшно, бо сучасні діти знають більше, ніж ми колись. Буде зараз трохи важче навчити їх чомусь новому, але буду вчитися разом із ними. Зараз діти більше граються, ніж навчаються. Якщо я стану вчителем, я намагатимуся поєднувати підходи так, щоб надалі дітки були розумними, досвідченими.

Бойчук Микола, 16 років (Початкова освіта й англійська мова)

Це – надзвичайно цікава професія, вона мені дуже подобається. Роботи з дітьми не дуже боюся. Я ще не досконало вивчив українську систему освіти, тому поки не знаю, яких змін мені б хотілося.

Симонишин Христина, 16 років (Початкова освіта й англійська мова)

Передавати свої знання дітям, допомагати формуватися новим особистостям, направляти на правильний шлях, просто виховувати їх, спілкуватися з новим поколінням – це досить цікаво. Боятися – не боюся, але сучасні діти складніші, ніж були колись, вони менш лояльні та досить розбещені. Освіта в Україні непогана, тому багато чого змінювати в ній не потрібно. Єдине, чого б хотілося – щоб учителі вміли знайти правильний підхід до учнів, а щодо коледжу – щоб було менше непотрібних предметів. Наприклад, об’єднати предмети одного напрямку в єдиний: анатомію, основи медицини, валеологію. Адже чим більше пар, тим більш виснажені студенти.

Чи не в кожному інтерв’ю як викладачі, так і студенти згадують про Нову українську школу. Ми завітали до Управління освіти дізнатися, чи всі школи Коломиї готові до такого нововведення:

– Майже всі школи забезпечені необхідним обладнанням. Те, що вимагалося безпосередньо від Управління освіти, вже впроваджено, ми забезпечили потрібними умовами. А далі все залежить виключно від педагогів, наскільки вони зрозуміли концепцію Нової української школи. Всі вчителі початкових класів пройшли курси перепідготовки, вони мають сертифікати. Окрім того, в СШ № 1 і школі-ліцеї № 9 є класи «Інтелект України» – це Харківський науково-педагогічний проект, котрий названі школи впроваджують уже другий рік.

Наостанок трішки мови цифр. Чи знали ви, що в Коломиї:

– 588 ставок педагогічних працівників;

– 4582 грн. – нарахована мінімальна заробітна плата педагога (молодший спеціаліст – людина, котра щойно закінчила навчальний заклад);

– 16000 грн. – нарахована максимальна заробітна плата педагога (з вищою категорією, методист, класний керівник, доплату).

За класне керівництво педагоги отримують 20% від заробітної плати у початковій школі, 25% – з 5 до 11 класу. Існує також доплата за перевірку зошитів 10% – 20%, однак на неї можуть претендувати не всі вчителі. Школа-ліцей № 9 і гімназія ім. М. Грушевського мають ще 10% доплати за ліцейні та гімназійні класи відповідно.

Щодо вакансій – тепер це питання вирішують виключно директори шкіл.

Автор:Юлія МАРЦІНОВСЬКА

Фото:Ольга ЧОРНІЙЧУК

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.