Від невропатолога до стиліста: Мама в кубі Оксана Мацьків про сім’ю, кар’єру та сміливі рішення

Вона – коломиянка, дружина бізнесмена, мама трьох дітей, невропатолог за освітою та дизайнер за покликанням. Всі ці статуси легко поєднує Оксана Мацьків, яка сміливо йде за покликом серця. Як це їй вдається? Оксана розповіла “Коломия сьогодні” про свій життєвий шлях.

Навчання: “Обов’язково вища освіта та вдосконалення”

У моїй сім’ї завжди велику перевагу надавали навчанню та вищій освіті загалом.  Коли мені було близько 16 років, мама поїхала в Італію. Ми залишилися з бабусею – я і двоє моїх сестер (одна молодша на рік, інша – на 13). Моє навчання було пріоритетом – я мусила мати вищу освіту. Я навчалася в школі №1. відвідувала художню школу. А от до спорту серце не лежало.

Хотіла бути археологом. Довгий час мій дім був заповнений різними камінцями. У мене якісь були полички зроблені, я зносила красиві камінчики додому.

Ще хотіла бути дизайнером одягу. Ніколи не хотіла бути моделлю.  Взагалі вважала, що модель – це щось таке примітивне. Чомусь у мене з дитинства було таке бачення. Дизайнер – це творець, а модель – це манекен.

Крім того, в дитинстві в мене була мрія – стати лікарем. Не можу пояснити, чому в якийсь момент прийняла таке рішення. Це було моє рішення, його ніхто ніколи мені не нав’язував. У мене в сім’ї взагалі ніхто нікому нічого не нав’язував. Моя мама вважала, що кожен має рухатися туди, куди лежить його серце. Вона мріяла стати акторкою. Більше в родині немає представників творчих професій.

Диплом невропатолога: “Хто, як не я?” 

Поступила в Чернівецький медичний університет. Це – найкращі мої роки життя (сміється). До цього ходила на якісь додаткові заняття.

Це – дуже довгий шлях. Мені завжди подобалося навчатись. Я ніколи не пропускала пари – мені там було цікаво. В мене була дуже крута група.

В один момент, коли мені довелось обирати свою професію, через свою гординю я обрала неврологію, бо це – одна з найважчих професій. Мені дуже пощастило, бо першу – практичну – частину інтернатури проходила в Коломиї. Моїми вчителями були неймовірні люди надзвичайної кваліфікації: коломийські лікарі Горецький Ігор Богданович і Сем’янів Ігор Остапович. Вони багато в мене вклали. Коли я повернулася на теоретичну частину в університет, там були шоковані, наскільки багато я знаю.

Я горіла неврологією. З ранку до ночі читала, багато часу проводила в лікарні та планувала працювати невропатологом. Навіть почала діяльність –  домовились зі своїм викладачем у медуніверситеті писати кандидатську дисертацію. Але я вдруге завагітніла.

Під час другої вагітності мої бачення світу абсолютно змінились і я вирішила, що не хочу працювати більше невропатологом. У першу чергу тому, що як є сім’я, лікарська діяльність – дуже проблематична. Особливо неврологія. Там дуже багато критичних станів, часто люди помирають – за одне чергування в мене померло троє пацієнтів, які, в принципі, не мали б помирати. Все це несеш додому.

Неврологія – це інсульти, розсіяний склероз, хвороба Паркінсона. Більшість хвороб не виліковуються, просто потрібно підтримувати стан хворого. Дуже багато критичних станів…

В якийсь момент зрозуміла, що я не готова. По-перше, для того, щоб бути хорошим лікарем, потрібно постійно розвиватися: дуже багато часу витрачати якраз на читання, самовдосконалення. Я зрозуміла, що забиратиму час у своєї сім’ї, окрім того, що нестиму якісь свої негативи додому.

Все-таки стиліст:“Повернення до дитячих мрій” 

Так склалося, що я тричі пішла в декрет, тож уже сьомий чи восьмий рік у відпустці перебуваю (сміється). Спочатку ми з чоловіком відкрили «Стрічку». Я займалась організацією роботи працівників, дизайном, складала правила. Спочатку я створила дизайн на Вічевому Майдані, через 3 роки ми відкрили «Стрічку» на Бандери, де я також робила дизайн, потім ми зробили ремонт у квартирі, де я також брала участь. Потім народила третю дитину.

Я часто пишу, що жінки в декреті схильні до якихось необдуманих покупок. Це для них – метод розслабитися, відволіктися від чогось. Я завжди цікавилася брендами. Одного разу мені пощастило придбати шовкову сукню, виконану в дуже гарній якості. Я почала цікавитися фірмою, хто дизайнер і скільки вона коштує. Виявилося, що в оригіналі вона коштує 3000 – 6000 євро, а я за неї заплатила 1500 гривень. Я почала «штурмувати» свого чоловіка: “Мені потрібна допомога”. До того я користувалася виключно телефоном, а він на той час уже мав досвід роботи з еВау. Працювала так близько двох років: шукала тут брендові речі на різних сайтах і перепродавала до Америки. Але потім через деякі мої незнання в автентифікації – там досить складно, зараз дуже багато фейків – не змогла більше продавати.

В той час почала цікавитися різними ютуб-каналами людей, що займались автентифікацією, купівлею та продажем люксових речей. Частина з них працювала стилістами. Одна з тих дівчат, Маргарита Муратова, мені дуже сподобалася. Вона якраз робила набір на курси стиліста. Я вирішила, що, оскільки дитині було трохи більше року, просто пройду курс для себе, щоб вдосконалити деякі свої знання. В той час я не була зареєстрована в жодній соціальній мережі, адже вважала, що переглядання чужого життя – марна трата свого часу. Але одна з умов була – завести свою інстаграм-сторінку, одне із занять навчало пропрацьовувати її – імені, аудиторії (вік і дохід). Зараз у мене з’явилися мої фото, раніше я своїх знімків не робила. Одним словом, курс був орієнтований конкретно на бізнес. Оскільки там мені дали “чарівного копанця”, як я кажу (сміється), вирішила, що треба зробити. Вона – надихаюча жінка, рекомендую її як стиліста. Її курси об’ємні, там надається дуже багато інформації. З того часу я почала працювати як стиліст.

Послуги: “Одяг – це ви. Все.” 

Я рекомендую починати все з розбору гардеробу. Це – “швидка допомога” для жінки, котра щодня прокидається з думкою “Що вдягнути?”, а в шафі, здавалося б, багато речей. Хоча, в процесі своєї діяльності, я стикалася з тим, що багато в кого й небагато речей, але вони куплені неправильно.

Взагалі гардероб кожного з нас – відображення нашого внутрішнього світу.

Робота стиліста багато в чому пов’язана з аналізом людей і психологією, бо це – не тільки розбір, а, перш за все, аналіз внутрішніх переживань людини, її комплексів. Усе це відображається в гардеробі. Це – один із проявів людини.

Є різні методи, з яких можна “зайти”, щоб вирішити свої життєві переживання. Це – один із методів не лише вирішення питання “Що вдягти?”, а й питань внутрішнього стану, наших комплексів неповноцінності, котрі є в кожного з нас.

Наприклад, можна шукати себе істинну та через пошук створення власного стилю вже укріплювати. Це – внутрішній стан. Не варто орієнтуватися на зовнішнє, орієнтуватися потрібно виключно на свій внутрішній світ.

Інший шлях – наприклад, жінка, що працює в чоловічому колективі, займає якусь керівну посаду, а чоловіки серйозно її не сприймають. Ми можемо просто змінити стиль, щоб її почали сприймати в колективі. Тут уже не йдеться про внутрішній стан, тут ми задаємо сприйняття її зовнішньому світу. Це пов’язано з неправильною подачею себе через одяг, якщо точніше – через надмірну сексуальність в одязі чи розслабленість в образі.

Складання карти стилю – це визначення типу фігури та кольоротип. Клієнтка розповідає про людей, котрі її надихають, внутрішній стан, якою хотіла би бачити себе: жіночною, впевненою тощо. Виходячи з цього, конкретно підбираємо для людини.

Або запит: “Хочу виглядати серйознішою на робочому місці”. Ми підбираємо стиль і складаємо образи. Я рекомендую робити одразу з капсулою та речами, підібраними в різних класах – із посиланнями, де можна одразу купити.

Капсули – це коли в гардеробі є обмежена кількість речей але з дуже великою комбінаторикою, тобто блузка, наприклад, яка підійде під будь-який низ. Такий підхід до складання гардеробу є дуже прогресивним через те, що ми живемо в ритмі життя, що щоразу купувати щось під щось не має сенсу.

Шопоголізм: “Я  – проти боротьби з будь-чим всередині себе” 

Не знаю, чи варто взагалі з чимось боротися. Викорінюйте це! Я вважаю, що прийняття робить все. Те, що відбувається з нами – наш шлях, який диктується долею, Богом, Всесвітом і нам не треба відхрещуватися, тікати від нього. Мій досвід говорить, що шопоголізм привів до класного заробітку та дослідження сфери, котра цікавила ще в дитинстві. То чому він не приведе кудись когось іще?

Чим більше ми боремося з чимось, тим більше воно в нас накопичується в негативному заряді, розвивається комплексом неповноцінності й осудом до себе взагалі. Це впливає на подальше життя, бо все переноситься на оточуючих.

Чим більше ми живемо в гармонії з собою, тим більшу гармонію ми створюємо навколо себе. 

Перспективи: “Вважаю, що ми – досить примітивні, щоб будувати плани” 

Господь Бог приведе до того, що мені треба. На цей момент веду активно сторінку, надаю послуги, але чим займатимуся завтра – не знаю. Коли я продавала на еВау, мені здавалося, що я стану продавцем із найвищим рівнем – у мене було досить багато відгуків, хороший рейтинг, який дозволяє більше продавати на сторінці та заробляти. Але склалося по-іншому. Чи думала я, що в мене буде троє дітей? Чи думала, що не працюватиму лікарем? Тобто, я відмовляюся від будь-яких планів. Як каже моя бабуся: “Плани – все обмани” (сміється). Тут питання ще в тому, що я щодня роблю кроки до того, чим зараз горю та чим займаюся. Тобто, це не означає, що я сіла на ліжко, закинула ноги та нічого не роблю, розслаблена. Ні. Ми щодня повинні щось робити.

Я взагалі захоплююся людьми, які багато працюють. Головне – займатися тим, що подобається. Якщо не подобається – йдіть геть звідти, бо робите світ нещасним, поки нещасні Ви. Станьте щасливими – займайтеся тим, що приносить радість і працюйте з ранку до ночі в поті чола (сміється). Я цим і займаюся.

Не цікавлячись взагалі соціальним життям і соціальними мережами, я навіть не думала, що ведення інстаграм-сторінки займає настільки багато часу. Насправді, це – важка праця.

Більшість людей, котрими я захоплююся, реально є трудоголіками. Важка праця в радість робить із нас когось. У будь-якій сфері треба розвиватись і працювати.

Україна та закордон: “Почніть із себе: наведіть порядок у своїй сім’ї. Якщо кожен це зробить – усе буде прекрасно” 

Колись студенткою я провела 2 місяці в США по обміну та зрозуміла, що в Україні є дуже багато плюсів проживання. За кордоном практично кроку не можна ступити, не заплативши: розвести вогонь у лісі, розкласти палатку, на горі взагалі стоїть автомат із молоком (щоб на неї вийти, також треба заплатити).

В нас є дуже багато платформ для творчості та реалізації себе. По суті, потрібно зрозуміти: ми тільки в процесі того, що вже реалізовано в Європі та США. Нам не потрібно нічого вигадувати, просто подивитися туди та впровадити тут. Тобто, в певний момент їм було набагато важче, ніж нам: у них не було на кого рівнятися. В нас уже є готова модель, чим займатися.

Розумію, що в нашій країні ми не забезпечені та завтрашній день залишається загадкою. Корупція теж залишає певний відбиток, але я впевнена, живучи в цій країні, що вона з кожним днем стає кращою. Я не схильна намовляти на будь-яку нашу владу, бо вважаю, що на все воля Божа. Це – моє бачення будь-яких провладних структур. Вважаю, що кожен із нас, знаходячись у власній сім’ї, є її президентом. У нас – усе класно: ми здорові, щасливі, забезпечені.

Материнство: “Поєдную дітей і роботу, а не навпаки” 

Мені потрібно було пройти через якийсь шлях феміністки, щоб мислити так, як я зараз мислю. Я вважаю, що ми живемо в патріархальному світі й основна фізична діяльність повинна належати чоловікам. Тим не менше, я вважаю, що жінка та чоловік – рівноправні, але в дещо специфічному баченні: чоловік – представник у фізичному світі, де творить і рухає, а ми – надихаюча сторона, духовна.

Ми повинні наповнитись самі, а для цього потрібно бути щасливими, веселими, радісними, здоровими, тобто займатися собою. Тоді ми можемо наше натхнення перенести в свою сім’ю.

Сім’я – мій основний вид діяльності, займає в мене найбільше часу, через це там у мене – все супер. Я вважаю, що для жінки це – найважливіший момент.

“Тренди – це тупняки” 

Основне – натхнення. Потрібно знайти людей, котрі б надихали. Ці люди робитимуть навіть більше, ніж тримати в тренді. Тренди – це те, що сьогодні є, а завтра – нема. А ви залишаєтеся. Основний момент – знайти себе істинну в усьому. Тоді життя стане щасливим і це однозначно відобразиться в стилі. Стиль – відображення Вас. Ми постійно розширюємо свої кордони в усіх сферах, живучи тут. Тобто, можливо рік тому я не одягнула б те, що одягаю сьогодні. А через рік виглядатиму ще по-іншому. Може, для когось це виглядатиме божевільно, а для мене – нормально.

Вартість послуг: “Я не тримаю ніяких цифр у голові” 

У середньому мої послуги коштують 200 доларів. Практично всі вони надаються онлайн.

Я взагалі не орієнтуюся на Коломию. В мене були клієнти з Коломиї, але це були мої знайомі, яким я безкоштовно надала свої послуги.

Спочатку в мене все було розмито: я писала українською, російською й англійською мовами. Я веду інстаграм-сторінку з SММщиком. Він порадив мені зосередитися на якійсь аудиторії: Україна, жінки, в основному – 25-40 років із середнім достатком.

Базовий гардероб – провал більшості жінок, у тому числі мій колись. База має величезне значення для формування будь-якого образу. Без неї неможливо створити нічого. Правильно сформована база – а вона є універсальною для більшості з нас – 80% гарно одягненої жінки. Йдеться про жінку, яка виглядає багато. Тоді, купуючи 1-2 речі на сезон, Ви виглядатимете стильно та трендово. Я не вважаю, що всі речі мають бути новими. Я не вважаю, шо достаток є перешкодою в створенні хорошого гардеробу. Щоправда, купуючи речі на вагу, Ви повинні розраховувати на якийсь час формування бази, бо секонд – як лотерея: туди не можна йти за чимось, туди йдеш за тим, що є.

Бонус. 

Яким же повинен бути базовий гардероб, Оксана детально описала тут.

Авторка: Юлія МАРЦІНОВСЬКА

Фото: особистий архів Оксани Мацьків