КОЛОМИЙСЬКА ХРОНОЛОГІЧНА ЛЕГЕНДА

КОЛОМИЄЗНАВЧИЙ ЛЕКТОРІЙ

-4-

КОЛОМИЙСЬКА ХРОНОЛОГІЧНА ЛЕГЕНДА

Коломийська легенда, переказана у літописі під 1241 роком, становить одне з найважливіших джерел з історії нашого міста і не лише тому, що вона містить цікавий сюжет про «коломийську сіль» і «місто великих князів», а й тому, що літописець розкриває перед нами історичне тло, на якому в певній системі розташовуються досліджувані коломиєзнавцями роки і події.

Адже досить докладним джерелом з історії так званої держави Романовичів й узагалі південно-західних земель Русі XIII ст. є історична хроніка, котру ми знаємо з шкільних років під штучною назвою «Галицько-Волинський літопис». Цей наратив, уцілілий у найранішому варіанті XV ст. Іпатського списку, умовно складається з двох частин: Галицької – з 1205 р. по кін. 50-х рр. XIII ст. та Волинської – з межі 50–60-х рр. до кін. XIII ст. Йдеться не про традиційний літопис, а опис світського життя князя Данила Романовича та його брата Василька. Дослідники встановили, що відомості літопису знаходять підтвердження в польських, угорських, ґерманських хроніках, актах Папського Архіву й інших західноєвропейських країн.

На початку ХХ сторіччя Михайло Грушевський стверджував, що «Галицько-волинська лїтопись належить до найважнїйших джерел до істориї України-Руси, а також й її сусїдів – Литви, Польщі й Угорщини. Для декотрих партий істориї України, Литви, Угорщини XIII в. вона служить майже одиноким, або й зовсїм одиноким джерелом, джерелом тим важнїйшим, що відомости її йдуть від сучасників, переважно добре осьвідомлених, і часто писані по горячим слїдам подїй. Тим прикрійшу перешкоду робить в користанню з сього дорогоцїнного джерела брак хронольоґії в нїм. […] Як відомо, галицький лїтописець писав без років і не вязав ся порядком лїт, змагаючи до того, аби дати можливо праґматичне оповіданнє, подібно до грецьких хроноґрафів».

Як бачимо, опиратися на пізню і неточну хронологію Іпатського списку не можна, тому що оригінал вочевидь хронології не мав і вона була доставлена згодом. Звісно – з грубими помилками і неточностями, встановленими вже впродовж двохсотлітнього вивчення цього непересічного джерела.

Це сьогодні частина істориків переконана, що перша літописна згадка про Коломию датується 1241 роком. Але так було не завжди.

Перші сумніви, як бачимо мав знаменитий автор багатотомної «Історії України-Руси». Для М. Грушевського, боярські заворушення в Галицькій землі розпочалися в час поїздки князя Данила до Угорщини (осінь 1240 р.), звідтіля він подався в землі Пястів, де затримався десь до половини березня 1241 р., аж поки татари не покинули Русь та не пішли на Угорщину. Тож, як вважав історик, арешт боярів Доброслава та Григорія стався ще перед походом племінника князя Данила Ростислава Михайловича на Бакоту, який відбувся десь осінню – зимою 1241 р. Отже десь літом – восени 1241 р. князь Данило арештував згаданих бояр та сказав відомі слова: «А коломийську сіль залишіть для мене».

«Історичні» блукання в хронології цих подій призвели до того, що майже до кінця 1980-х в українських та російських енциклопедичних виданнях перша згадка про Коломию датувалася 1240 роком! Не допомогли суттєво вихід перекладу «Галицько-Волинського літопису» Леоніда Махновця 1982 р. в журналі «Жовтень» (тепер – «Дзвін») та публікація монографії Івана Крип’якевича «Галицько-Волинське князівство» 1984 р. В цих дослідженнях історики довели, що датувати першу літописну згадку слід не 1240-м, а саме 1241 р. Однак, як завжди бувало у совєтській історичній дійсності, через упертість і лінощі їх колег-істориків помилкова дата й далі вперто з’являлася на сторінках авторитетних видань. Останній приклад – сучасна колективна праця українських істориків «Старожитності Гуцульщини» 2011-го, де також фіґурує 1240-й!

Відтак для популяризації 1241 р. як найімовірнішої дати першої згадки про наше місто, в лютому 1989 р. найвідоміший коломийський краєзнавець і бібліофіл ХХ ст. Іван Білинкевич опублікував свою розвідку «1240-? Ні. 1241-!» в єдиній за часів СРСР у Коломиї ґазеті «Червоний прапор». Наприкінці свого допису коломиєзнавець стверджував: «Перша згадка про Коломию – 1241 рік – підтверджує, що Коломия була тоді центром торгівлі сіллю, і не можна її утотожнювати з остаточною датою її заснування. Цієї дати ледве чи ми колись дізнаємося. А поки що ж маємо науково доведений факт: перша літописна згадка про Коломию – 1241-й рік».

До чести коломиєзнавців української діяспори, котрі 1988 р. опублікували у США збірник «Коломия й Коломийщина», саме 1241-й є роком згадки про Коломию. Ось як писав про це відомий мовознавець Василь Ніньовський: «У давнину, один із шляхів з Царгороду йшов через Коломию на Захід – до Праги, Відня, Реґенсбурґу і Майнцу, а в ХІІІ ст. з Києва через Коломию везли хутра, а з Коломиї везли на Наддніпрянщину сіль. За давньої Руси покутська сіль (Ключів, Княждвір, Марківка, Молодятин, Печеніжин та ін.) з ринком збуту в Коломиї часто викликувала спори між нашими володарями, і про це згаду Галицько-Волинський літопис під роком 1241».

І все було б добре, якби 2005-го сучасний історик-медієвіст Мирослав Волощук, досліджуючи угорську версію походження назви нашого міста, не написав: «у першій половині ХІІІ ст., на сторінках Іпатіївського літопису з’явилось повідомлення про Коломию. […] Із врахуванням тих обставин, що датування, проставлене у літописі українськими істориками і краєзнавцями позаминулого століття, було не зовсім точним, наведений уривок (із усіма його фігурантами) цілком міг стосуватись не 1241 р., а 1234, або й 1238 рр., коли князь Данило відновлював свою владу в Галичі…»

Тож яким роком датувати першу згадку про літописну Коломию? Мій сучасник, все ж таки, пропонує 1241-й: «детальний аналіз інших літописних повідомлень середини 30 – початку 40-х рр. ХІІІ ст. переконує, що все ж події, які стосуються Коломиї і відображені у джерелі, швидше всього відносяться до 1240–1241 рр.» М. Волощук наводить такі арґументи. По-перше, між кінцем травня – початком вересня 1240 р. чернігівська знать могла знаходитися у Коломийській волості – володіннях князя Данила. По-друге, суттєвим фактом є суперечка за «тримання» Коломиї, адже вона (як і велика передгірська прикарпатська територія) могла перебувати під контролем сина великого князя київського і чернігівського Всеволода Чермного (р. н. н. – після 1214) – Ростислава і його близького оточення наприкінці 1241 – на початку 1242 рр. Для науковця ця проблема датування є відкритою, адже, як він пише, «реальне виникнення і активне функціонування [Коломиї] слід відносити на декілька десятиліть раніше». Ймовірно, йдеться тут не про рубіж 30–40-х років ХІІІ ст., а, щонайменше, кінець ХІІ – початок ХІІІ сторіч.

Тому на завершення подаю ще одне цілком незастаріле зауваження М. Грушевського 1901 р. про хронологію подій у Галицько-Волинському літописі: «Супроти такої повної довільности хронольоґії Іпатського кодекса вона зовсїм не може служити до ужитку. Нїяка редукция не поможе на неї: треба дату кождої подїї викомбіновувати на власну руку, хронольоґію ж іпатську попросту іґнорувати».

Комбінування ж – це саме те, чого забагато було, є і буде у поясненні власне самої назви нашого міста.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “СОЛЯНА” КВАДРИҐА: ПЕРШІ НЕ-МІСЦЕВІ У КОЛОМИЇ

Походження Коломиї

Пояснення термінів:

Іпатіївський літопис – руське літописне зведення 1420-х років «українського» походження. Містить Повість временних літ, Київський і так званий Галицько-Волинський літописи (хроніку Романовичів). У XVII ст. зберігався в Іпатіївському монастирі (Кострома, Московське царство), від якого отримав назву. Рукопис знайшов 1809 р. М. Карамзін у бібліотеці Російської Академії Наук в Санкт-Петербурзі.

Детальніше рекомендую прочитати:

Мирослав Волощук, Докладно про угорський слід у версії походження назви Коломиї // Коломия давня і нова: міська цивілізація в історії та культурі. Коломия: Вік, 2005. С. 40–42. http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/UKR0010220

Давно мрієш про нову машину?
Завітай в SDetailing – і забирай свою наче з салону.
Ми пропонуємо:
Полірування авто
Полірування фар
Полірування декоративних вставок салону(демонтаж-монтаж)
Полірування колісних дисків
Хімчистка салону
Поклейка вінілових та антигравійних плівок
Часткове полірування кузова(полірування царапин)
Антихром

Займайтеся своїм життям, а не своїм авто👌🏻
Телефон для запису,та консультації:
📱 0(95) 93 91 304
📱 0 (73) 206 24 37